Польща буде готова до нападу Росії – президент Andrzej Duda

Andrzej Duda

Я не вірю у напад Росії, бо вірю, що Польща підготується, – підкреслив президент Andrzej Duda в інтерв’ю газеті “Fakt”. Він зазначив, що проблему напливу українського продовольства слід вирішувати на рівні ЄС. На запитання, чим він займатиметься через кілька років, відповів: “У мене є дві руки, якщо потрібно, я можу виконувати фізичну роботу”.

Польща буде готовою до агресії Путіна

.Президент сказав в інтерв’ю, що він не вірить, що Росія нападе, бо він вірить, що Польща підготується. “Звичайно, це все за умови, що ми будемо сильними. На сильних не нападають. Нападають на слабких”, – додав він.

Відповідаючи на запитання, чому його не було у Києві на другу річницю початку війни Росії з Україною, він пояснив, що не знає, звідки у ЗМІ з’явилися чутки про те, що було запрошення, яке скасували. Президент Польщі зазначив, що запрошення на 24 лютого не було. Також додав: завжди готовий приїхати до Києва, коли це буде потрібно.

Президент Польщі Andrzej Duda запевнив, що розуміє польських фермерів, і що проблему напливу українського продовольства потрібно вирішувати на європейському рівні. “Нещодавно я сказав прем’єр-міністру Donaldowi Tuskowi: “Ви стільки років перебуваєте у Брюсселі, ви були головою Європейської Ради. Ви завжди говорили, що ви справжній, досвідчений європейський політик. Будь ласка, покажіть на переговорах, що це справді так, і що ви також маєте силу в Європейській народній партії, яка нині керує Європою”, – зауважив Andrzej Duda.

Президент Andrzej Duda не зустрінеться з Donaldem Trumpem

.Польський президент згадав також у розмові візит до США разом із прем’єр-міністром Donaldem Tuskiem з нагоди 25-ї річниці вступу Польщі до НАТО. Він повідомив, що немає у планах зустрічі з паном Donaldem Trumpem. “Завдяки нашій спільній роботі та добрій волі президента Trumpa, для Польщі вдалося отримати літаки F-35. Постійна присутність американських військ у Польщі, тобто штаб-квартира передового командування V корпусу армії США по Європі у Познані, – це також рішення, яке було зроблено за часів президентства Donalda Trumpa”, – сказав він.

Слова D. Trumpa: “якщо якась країна не платитиме, то США її не захищатимуть” Andrzej Duda прокоментував як бізнес-підхід, оскільки американець довше був бізнесменом, ніж чинним політиком.

Президент Польщі Andrzej Duda також заявив, що, наскільки він пам’ятає, прем’єр-міністр не запитував його, чи хоче він отримати список людей, яких прослуховували за допомогою шпигунського програмного забезпечення “Pegasus”. На запитання, чи даватиме він свідчення слідчій комісії, якщо виявиться, що його або когось із його політичного оточення прослуховували, відповів, що не думав про це. “Я розглядатиму такі речі, коли виникне проблема”, – пояснив президент.

Відповідаючи, чи має він бачення на себе через кілька років, президент підкреслив, що він може працювати, у нього є дві руки. “Якщо буде потрібно, я можу працювати фізично. Для мене це не є проблемою”, – сказав Andrzej Duda.

Ми не закриваємо очі на цю реальність

.Готовність Польщі, про яку говорив президент Andrzej Duda, значною мірою зумовлена історією країни. Польща неодноразово ставала жертвою агресії з боку сусідніх держав. Однак зараз, можливо, вдасться бути готовим захищати країну, як ніколи раніше. Тому важливим може стати усвідомлення історії та уроків, які можна з неї почерпнути. Про це на шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” пише Karol NAWROCKI, президент польського Інституту національної пам’яті (IPN).

У своїй статті він зазначає, що Вільна Польща також шанує своїх героїв і ховає їх з належними почестями – навіть якщо з моменту їхньої смерті минуло не вісім днів, а вісім десятиліть.

“В Інституті національної пам’яті, який я маю честь очолювати, функціонує Бюро пошуку та ідентифікації, в якому працюють історики та архівісти, а також генетики та археологи. У Польщі та за кордоном ми знаходимо останки жертв етнічних чисток 1917-1989 років і двох тоталітарних систем: німецького нацизму та радянського комунізму. Людей, похованих у безіменних ямах смерті, які мали бути назавжди викреслені з історії”.

.“Ми повертаємо їм ідентичність. Ми знайшли останки вже понад двох тисяч людей, з яких на сьогодні ідентифікували близько 10%. Таким чином, сім’ї вбитих у певному сенсі віднаходять своїх близьких і можуть нарешті запалити свічку на їхній могилі”, – описує президент IPN.

Більше того, пошук останків наших героїв – це лише одне з багатьох завдань IPN. Інститут також виконує архівні, дослідницькі, освітні, слідчі, люстраційні та багато інших функцій. Це установа, яка допомагає полякам перебороти трагічну спадщину двох тоталітаризмів і служить вільній, демократичній державі.

“Закон про Інститут національної пам’яті, який набув чинності у січні 1999 року, був пізньою, але дуже важливою спробою змінити цей стан речей. Парламентарії прийняли його з гідним схвалення переконанням, що – як ми читаємо в преамбулі – „жодні протиправні дії держави проти громадян не можуть бути засекреченими або забутими”, – пише Karol NAWROCKI.

Як описує автор, початок діяльності IPN був непростим. Вибір парламентом першого президента інституту затягнувся до червня 2000 року, а архівні документи, які за законом мали бути передані до IPN впродовж 60 днів, передавалися до нього ще багато літ. “Однак сьогодні ми можемо з гордістю похвалитися архівом, що налічує 93 кілометрів документів, частину з яких вже оцифровано. Окрім матеріалів, переданих нам відповідно до закону різними установами, ми також маємо колекції, довірені нам понад двома тисячами дарувальників з усього світу”.

.“На даний момент кожен, хто постраждав від комуністичної системи в Польщі, може ознайомитися зі збереженими матеріалами, зібраними на нього спецслужбами, і, наскільки це можливо, дізнатися імена, що ховаються за псевдонімами донощиків. Особи, які претендують на найважливіші посади в державі, повинні задекларувати, чи в минулому вони не служили в комуністичному апараті безпеки або не співпрацювали з ним. Інститут національної пам’яті перевіряє ці декларації в інтересах відкритості суспільного життя. Архів Інституту національної пам’яті також є безцінним джерелом знань для дослідників та журналістів, у тому числі з-за кордону. Без запитів у нашому архіві дослідження історії Польщі у 20-му столітті, а також Голокосту були б набагато біднішими”.

“Кілька десятків років комуністичного поневолення призвели також до того, що польська історіографія майже не дійшла до вільного світу. У результаті освічена людина на Заході чула про розправу над французьким селом Орадур, зрівняним із землею Ваффен-СС, але не про 817 польських сіл, жорстоко пацифікованих під час Другої світової війни. Вона чула про полковника Клауса фон Штауфенберга, автора невдалого замаху на Адольфа Гітлера, і водночас вона, можливо, зовсім не знає про те, що в окупованій Польщі підпільна Армія Крайова, чисельність якої на піку становила приблизно 380 тис. солдатів, боролася за свободу і демократію”.

PAP/WszystkocoNajważniejsze/MB

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 6 marca 2024