Ульми – Праведники народів світу

Родина Ульмів має шанс стати символом міжнародного значення, як ротмістр Вітольд Пілецький чи Ян Карський. Щиро сподіваюся, що прізвище «Ульма» в майбутньому з’явиться не лише в польських, а й у закордонних підручниках історії, – пише на сторінках «Все, що найважливіше» історик Mateusz SZPYTMA, віцепрезидент Інституту національної пам’яті, директор Музею Поляків, які рятували євреїв під час Другої світової війни ім. Родини Ульмів у Марковій.

.Mateusz SZPYTMA зауважує, що сім’я Ульмів була унікальною. Вони не були заможними і жили в селі. Юзеф був незвичайною людиною, самоучкою, закінчив чотири роки початкової та півроку сільськогосподарської школи, і все ж його можна вважати представником селянської інтелігенції.

“Він був начитаним, передплачував журнали, мав домашню бібліотеку щонайменше з трьохсот одиниць. Він також був відомий своєю громадською діяльністю – був активним у кількох кооперативах, а в юності в організаціях, пов’язаних з Католицькою Церквою та в Асоціації сільської молоді Республіки Польща «Wici». Вікторія Ульма теж не мала вищої освіти – закінчила семирічну початкову школу. Проте відвідувала курси, організовані Народним університетом у Гаці, виступала у сільському театрі. Тож Ульми були парою простих людей, не дуже дипломованих, але надзвичайно освічених”, – пояснює дослідник.

Юзеф Ульма – це також талановитий фотограф, чиї знімки високо оцінюються й сьогодні.

Донос поліцейського з Ланьцута

.Mateusz SZPYTMA посилається на документи незалежницького підпілля, згідно яких про родину Ульмів німців поінформував Влодзімеж Лесь – блакитний поліцейський з Ланьцута. Він у минулому сам допомагав євреям, які переховувалися в будинку Юзефа та Вікторії Ульмів. Однак, на відміну від них, Лесь вигнав євреїв, а оскільки вони вимагали повернення свого майна, то доніс на них німцям. Поліцейський також брав участь у злочині як помічник німецької жандармерії.

Перебіг розстрілу сім’ї Ульма та євреїв відомий завдяки судовим справам одного із злочинців, якого судили після закінчення війни, Юзефа Кокота. Ульми дали притулок вісьмом євреям: Саулу Ґольдману та його чотирьом синам, Баруху, Мехелю, Йоахіму та Мойжешу (в Ланьцуті їх називали Шаллами), двом донькам Хаїма Ґолдмана, Ґолді Грюнфельд і Леї Діднер, а також дочці Леї – Решлі.

Розстріл – і долі катів

.За словами свідка Юзефа Кокота, офіцери блакитної поліції оточили будинок, а німці увійшли й відразу розстріляли євреїв на горищі. Потім вони витягли Ульм надвір і вбили Юзефа та Вікторію, яка була на пізньому терміні вагітності. Мучителі гадали, що робити з дітьми. Було вирішено, що і їх розстріляють. Так загинули: 8-річна Станіслава, 6-річна Барбара, 5-річний Владислав, 4-річний Францішек, 3-річний Антоній і 1,5-річна Марія. Включно з ненародженою дитиною Юзефа та Вікторії, за короткий час було вбито сімнадцять людей.

Mateusz SZPYTMA з’ясував, що Влодзімєж Лесь у вересні 1944 року був розстріляний за вироком Польської підпільної держави. Натомість німецький командувач експедицією Ейлерт Діекен не поніс жодного покарання. Лише одного зі злочинців — Юзефа Кокота, який після окупації Чехії Третім Рейхом назвав себе німцем, — знайшли після війни в Чехословаччині, і після екстрадиції його засудили до смертної кари, яку згодом замінили на довічне ув’язнення. Він помер у польській тюрмі 1980 року.

Притча про милосердного самарянина

.У домашній бібліотечці Юзефа та Вікторії були біблійні Діяння Старого та Нового Заповітів, у яких були виділені фрагменти притчі про милосердного самарянина та заповіді любові до ближнього. Mateusz SZPYTMA пише, що з розповіді брата Юзефа Ульми ми знаємо, що ці фрагменти, ймовірно, були позначені особисто Юзефом і Вікторією.

“Подальша доля довела, що вони вирішили втілити задум у діло – ризикуючи своїм життям та життям своїх близьких, рятували нужденних”.

Дослідник підкреслює: порятунок євреїв під час Другої світової війни в окупованій Польщі був героїчним вчинком, обтяженим неймовірним ризиком. З 15 жовтня 1941 року німецький окупант карав смертю не лише євреїв, які залишили гетто, а й поляків, які їм допомагали. А у 1942 році законодавство було ще більше посилено.

“Велике значення мало й те, що в трагічній ситуації опинилися не лише євреї, приречені на Голокост, а й поляки. Роки окупації ознаменувалися облавами й арештами. Будь-яка діяльність, не лише політична, яку німці розцінювали як саботаж, каралася висилкою на примусові роботи в глиб Рейху чи до концтабору, а також розстрілом. У країні, яка була примусово підпорядкована військовій економіці Третього Рейху, економічне становище громадян було катастрофічним. Багато з них ледве могли дозволити собі прогодувати себе та свої сім’ї. Допомагати тим, хто в таких умовах опинився у ще гіршому становищі – це вчинок, гідний найбільшої шани та поваги”, – пише Mateusz SZPYTMA.

Ульми – Праведники народів світу

.Беатифікація є важливою релігійною подією для католиків. З єврейської точки зору ключовим фактом є те, що в 1995 році родина Ульмів була нагороджена медаллю «Праведник народів світу».

“Це також нагода нагадати всім – не лише католикам – що сім’я Ульмів – це надзвичайна сім’я, яку в минулому цінували євреї, нагороджуючи їх найвищою світською державною нагородою Ізраїлю, а сьогодні також цінує Католицька Церква, яка канонізує їх. Беатифікація також є нагодою нагадати про інших поляків, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Ульми були не єдиними. Сьогодні вони представляють усіх тих, хто ризикував життям, рятуючи своїх сусідів від Голокосту”, – зауважує дослідник Mateusz SZPYTMA.

WszystkoCoNajważniejsze/WH