Як російська розвідка вербує жителів Естонії

Більшість засуджених в Естонії шпигунів – особи із російським корінням, однак не їхнє походження робить їх більш вразливими до вербування Кремлем, а той факт, що у них є родичі у Росії, каже dr Ivo Juurvee з естонського аналітичного центру.

Війна не активізувала шпигунську діяльність в Естонії

.Найлегше вербуються ті, хто через родину їздить до Росії значно частіше, ніж етнічні естонці, вважає експерт Міжнародного центру оборони і безпеки (ICDS).

Коментуючи російську розвідувальну діяльність в Естонії, dr Ivo Juurvee зазначив, що, за наявними на сьогодні даними, вона не стала інтенсивнішою після вторгнення в Україну і залишається на аналогічному рівні впродовж багатьох років.

“У розвідувальній діяльності справи вимагають часу, тому, можливо, ще зарано говорити про це з упевненістю. Із 2008 року в Естонії затримано 28 осіб за роботу на ворожі спецслужби, тобто близько двох осіб на рік. У 2022 році не було заарештовано жодної людини, у 2023 році – три людини, а у січні 2024 року – ще одна”, – нагадав експерт.

“Усі справи пов’язані з Росією, за винятком двох затриманих у 2020 році осіб, які працювали на військову розвідку Китайської Народної Республіки”, – додав dr Ivo Juurvee. Він також пояснив, що “хоча іноземні агенти в основному цікавляться інформацією, пов’язаною з безпекою, останнім часом також спостерігається підвищений інтерес до політичних тем”.

“Сотні людей у Росії діють проти Естонії”

.У січні Служба внутрішньої безпеки Естонії (ISS) оголосила про затримання В’ячеслава Морозова, родом із Росії, професора Тартуського університету, за підозрою у розвідувальній діяльності проти Естонської Республіки. “Оскільки прокуратура вважає, що чоловік може уникнути кримінального переслідування або продовжити скоювати злочини, ми клопотали про його арешт. Харьюський районний суд помістив Морозова під варту на два місяці”, – сказала тоді прокурор Triinu Olev.

Колишній голова ISS Arnold Sinisalu заявив після затримання Морозова, що “сотні людей у Росії ангажуються у шпигунську діяльність проти Естонії”.

“Ми повинні розуміти, що оскільки Росія позиціонує себе як ворог НАТО і ЄС, їй потрібно збирати якомога більше інформації про своїх ворогів. А оскільки Естонія вже давно є членом обох організацій, те, що відбувається в країні, певною мірою також впливає на процеси прийняття рішень в ЄС і НАТО”, – сказав Sinisalu.

Також у січні влада Естонії відмовилася продовжити дозвіл на перебування в країні главі Естонської Православної Церкви Московського Патріархату на підставі того, що його дії становлять загрозу національній безпеці.

Відповідаючи на запитання, чи використовує Росія людей, які вже живуть в Естонії, чи засилає туди своїх агентів, аналітик ICDS пояснив, що Кремль використовує обидва варіанти. “Більшість із них все ж були завербовані у Росії, серед жителів Естонії, які регулярно подорожують туди, або росіян, які часто приїжджають до Естонії”, – додав він.

“Обмеження на поїздки, які були введені під час пандемії Covid-19 та після початку повномасштабної російської агресії проти України, ймовірно, ускладнили роботу російських спецслужб”.

Він зазначив, що невідомо, яким чином естонська контррозвідка виявляє російських шпигунів. “Це те питання, яке найбільше цікавить російські спецслужби, щоб уникнути тих самих помилок у майбутньому. Саме тому естонська влада не розголошує таку інформацію” – сказав dr Ivo Juurvee.

Російські впливи в Америці

.На шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” Jan Śliwa пише про те, як російська розвідка діяла в Америці у 20-му столітті і як там поширювався радянський вплив.

“Після Першої світової війни старий світ розвалився, багато хто був відкритий до нових революційних можливостей – Ленін, Муссоліні, Гітлер. В Америці також розвивався колективізм, спочатку Вільсона, потім Рузвельта,– нагадує автор. – У нас перед очима американський післявоєнний бум, тому ми недооцінюємо катастрофу Великої депресії, три роки злиднів, з безробіттям понад 20%. Саме тому Радянський Союз з його повною зайнятістю, вражаючою індустріалізацією та усміхненими піонерами міг би стати магнітом. Сьогодні ж ці системи відштовхують нас насильством. Однак після гекатомб Першої світової війни люди були з ним освоєні”.

“Коли вчорашні союзники стають сьогоднішніми ворогами, виникає питання, яким є їхній вплив всередині країни. Зокрема, викликало підозри напрочуд швидке створення атомної бомби. Чи справді Радянський Союз дійшов до цього самостійно, чи він вкрав секрети в американців? Американська бомба дає приємне відчуття безпеки – ми не збираємося її скидати, але якщо щось трапиться, маємо справу під контролем. Радянська бомба все змінює. Будуються укриття, школярі тренуються швидко ховатися під столами”.

“Проект “Венона” (Venona) (я ніде не зміг знайти походження цієї назви) розпочався у 1943 році, коли американська розвідка почала побоюватися, що Сталін таємно змовився з Гітлером, щоб знову змінити фронт. Однак зламати радянські коди, засновані на одноразових ключах (one-time pad), було складно. Це вдалося лише в 1946 році, коли війна закінчилася. Але після гарячої почалася холодна, де СРСР був не стільки непевним союзником, скільки супротивником. Зчитування інформації було досить трудомістким. Хоча приховування персонажів під псевдонімами здається тривіальним, це було додатковою перешкодою. Розшифровка псевдонімів була б простішою завдяки перехресним посиланням на інформацію з інших джерел”.

“У документах “Венони” є близько 350 криптонімів, менше половини з яких були закріплені за реальними людьми. Це означає, що близько 200 продовжили свою кар’єру, можливо, отримуючи все більш відповідальні завдання, постійно співпрацюючи з розвідкою іноземної держави. Інформація з проекту “Венона” дозволила, наприклад, виявити ядерних шпигунів”.

“Документи, які зараз доступні, демонструють, як Москва втручалася у польські справи. Також і американці відчували польські справи дедалі більш втомливими, а до зобов’язань, обіцянок і союзів мали вільний стосунок. Це стосувалося Катинського розстрілу, який був не лише болючим для поляків, а й потенційно міг дискредитувати СРСР як союзника. Можливо, коаліція не була б розірваною, але теза про моральну вищість – сильно підірваною. Союзницька співпраця, однак, була важливішою”.

“Підсумовуючи, можна сказати, що нинішня ситуація демонструє багато різних паралелей з історією. Сталим елементом є російський експансіонізм, сьогодні у брутальній формі. Водночас, поки на Мюнхен не спадатимуть “Іскандери”, Захід не зрозуміє, що це питання стосується і його. Перекриття газового вентиля недостатньо – відповідальність за це перекладають на нерозсудливих українців, американське втручання і їхнього троянського коня – Польщу. Реалісти бояться нової холодної війни, не помічаючи, що вже триває гаряча. Щомиті знаходяться друзі Росії. У той же час, у глобальній шаховій партії, чи то пак грі в го, камінці розставляються на далеких полях – Китаєм та іншими гравцями. Значення цих комбінацій ми поки що не розуміємо, але скоро дізнаємося. Яким буде той новий світ? Чи сподобається він нам?”

PAP/Jakub Bawołek/Wszystko co Najważniejsze/JT