Росіяни втомилися від війни в Україні, але підтримка Путіна зросла

Недавні опитування громадської думки у Росії засвідчують прогресуюче зниження підтримки її населенням агресії Кремля в Україні. Опитування було проведено у жовтні 2023 року, за п’ять місяців до президентських виборів у РФ, запланованих на березень 2024 року, – повідомляє американський аналітичний центр Інститут вивчення війни (ISW).

Війна в Україні та падіння підтримки росіян

.Незалежний російський портал “Вёрстка”, посилаючись на дані опитувань опозиційних російських громадських організацій та неназвані кремлівські джерела, повідомив, що відсоток росіян, які підтримують вихід Росії з України “без досягнення цілей (війни)” вже перевищує відсоток росіян, які виступають за продовження вторгнення. Вперше така тенденція стала очевидною наприкінці 2023 року, – зазначають в ISW.

Крім того, у нещодавньому опитуванні, спонсорованому Кремлем, менше 50% респондентів висловилися за вторгнення, натомість більше 30% опитаних висловилися за мирні переговори.

Зниження підтримки війни ще не призвело до появи великого антивоєнного політичного руху через все ще сильну підтримку російського диктатора Владіміра Путіна, відзначають журналісти “Вёрстки”, котрих у свою чергу цитує американський аналітичний центр.

Дані телефонного опитування, проведеного незалежними центрами у період 17-22 жовтня 2023 року, показали, що частка респондентів, які вважають себе “здекларованими” прихильниками війни, зменшилася із 22% до 12% у період з лютого по жовтень минулого року.

Половина росіян хоче мирних переговорів

.Рівно 40% респондентів підтримують виведення російських військ з України без досягнення Москвою заявлених цілей війни. Цей відсоток залишався стабільним на рівні 39-40% впродовж всього 2023 року, – додано в аналізі ISW.

55% респондентів вважають, що Росія повинна розпочати мирні переговори, тоді як 38% виступають за продовження війни. Ці цифри практично не змінилися з липня 2023 року, повідомив у жовтні незалежний російський соціологічний центр “Левада-центр”, на дані якого посилається американський осередок.

Імперіалізм продовжуватиме відновлювати себе у все голосніших вимогах до інших

.Тихі зусилля Заходу завершити війну в Україні перемир’ям, а не перемогою вільного світу, на жаль, зараз стають все більш очевидними. Водночас зростає тиск, в тому числі від т.зв. авторитетів, аби змусити Україну відступити від захисту своєї території. “З розрахунком на те, що вона виведе війська, просто здасться і припинить війну, в якій у неї й так небагато шансів, наприклад через заміновані дамби чи АЕС у зоні бойових дій, не кажучи вже про ядерну зброю в руках Путіна – як аргумент, що досі використовується прямо, спрямований на те, щоб переконати Україну капітулювати”, – пише на шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” журналіст, директор Інституту Нових Медіа Eryk MISTEWICZ.

Автор статті зазначає, що (майже) всі (переважно Захід) хочуть, щоб ця війна закінчилася. Фінансові ринки й фінансовий світ, які ледве почали відновлювати свою активність після пандемії. Авіакомпанії, яким доводиться уникати великих закритих територій (вартість палива, час польоту плюс вічно модна екологія). Третій Світ, позбавлений зерна з величезних полів України. Аж до французьких виробників гірчиці, які були змушені оголосити про радикальне підвищення цін через відсутність гірчиці з України. І очевидне: різке зростання цін на продукти, паливо та енергоносії по всій Європі. За цим послідували соціальні протести, які дедалі сильніше вдаряли по урядах, послаблювали їх до межі, змушуючи використовувати армію та поліцію для розгону демонстрацій.

“Водночас чергові політики хочуть увійти в історію як ті, хто зупинив цю війну. Emmanuel Macron, Папа Франциск, Xi Jinping, Viktor Orbán – кожен бачить себе миротворцем. У всіх одна ідея: ми зупиняємо війну, залишаємо війська там, де вони є, проводимо лінію на карті та заморожуємо цей конфлікт. І все – мир досягнуто. Бистро! Жодної компенсації, жодної відповідальності для винних у зґвалтуваннях, вбивствах, масових похованнях, викраденнях та грабунку. Ми просто зупиняємо цю війну – і все. Світ чекає, щоб знову стати у колію, в якій він був”, – зазначає.

Для автора, однак, є очевидним, що буде далі. З Росією, яка віддихається і через чотири-п’ять років збереться й почне заново. Eryk MISTEWICZ додає, що це вже – дуже просто кажучи – природа російського імперіалізму, яку ми спостерігаємо протягом 300 чи 250 років. І цей імперіалізм – якщо Росію не поділити на менші країни, не відділити від регіонів, окупованих насильством – продовжуватиме відновлюватись у все сильніше висловлених вимогах до інших.

Директор Інституту Нових Медіа вважає, що навіть зміна влади у Росії не покладе край історичній несправедливості, якою є і буде вторгнення в Україну.

“Припустімо, що по всій Росії починають виникати групи громадянського опору. Для простоти назвемо їх: Громадяни Росії. Нелегальні, антипутінські, антивоєнні структури. Які хочуть миру, припинення війни в Україні, демократичних змін у РФ. Міліція їх вистежує, ловить, кидає, але рух набирає сили. Користується Інтернетом і невдоволенням середніх міст. Ключовим днем, в якому так описаний сценарій прискорюється, є напад Громадян Росії на колонію, де утримується Алєксєй Навальний. Громадяни Росії користуються тим, що охорона слабша, і випускають Навального на свободу. Його виступ, уже з Москви, куди він прибуває незрозумілим чином (історики повернуться до цього питання через 20-30 років, сперечаючись, чи були причетні омонівці, вагнерівці чи олігархи), транслюють усі телеканали світу. Навальний анонсував план із семи пунктів для Росії”, – описує автор.

Цей план міг би включати припинення війни там, де вона зараз спинилася, і притягнення до відповідальності осіб, безпосередньо відповідальних за злочини, скоєні в Україні. Анонсування призначення спеціального трибуналу для суду над винними, який діятиме за спеціальними законами.

“Швидко з’ясується, що закони вимагають новелізації, що значно сповільнить роботу трибуналу. Зрештою, двох рядових буде засуджено і вони швидко покінчать життя самогубством”, – пише Eryk MISTEWICZ.

Як зазначає автор, “збереження за Росією права вето щодо членства України в НАТО” було б ключовим для міжнародної позиції Росії.

Повернулась би й згода на вільні ЗМІ, збори громадян, вільні профспілки. З’явився б план прискорених вільних виборів із 35% гарантією місць у майбутньому парламенті для Громадян Росії. Головний редактор опозиційного порталу кинув би гасло: “Ваш прем’єр, наш президент”, у результаті чого Алєксєй Навальний став би президентом.

Планувальники режиму були б понижені, розпочалось би притягнення до відповідальності осіб, які привласнили кошти під час спецоперації. Тут Навальний вкаже, чи кинджал критики буде більше спрямований на “силовиків” чи на “вагнерівців”, щоб він міг базувати свій новий уряд на одній із цих раніше конкурентних груп. Росія надто велика і надто серйозна країна, щоб не вкласти все у відновлення свого військового потенціалу, розтраченого у результаті путінської спецоперації.

.За цим сценарієм громадяни Росії отримують Нобелівську премію миру. Захід зітхнув з полегшенням. Тільки знову ті поляки, литовці, українці…