Росіяни продають українських полонених формуванням з Чечні

полонені у Чечні

Росіяни, які беруть участь у вторгненні в Україну, продають українських полонених іншим підрозділам агресора, у тому числі формуванням з Чечні, – розкрив американський аналітичний центр Інститут вивчення війни (ISW).

Угруповання з Чечні мають проблеми з обміном полонених

.Деякі воєнізовані формування, що воюють на боці Росії, переважно війська чеченського лідера Рамзана Кадирова, наразі не мають багато можливостей для захоплення українських полонених, оскільки не беруть безпосередньої участі у бойових діях.

Але ці підрозділи хочуть вести власні обміни військовополоненими з Україною, щоб повернути чеченських військовослужбовців, захоплених на фронті. Саме тому чеченці беруть участь у торгівлі військовополоненими і купують українців у регулярної російської армії. Про це повідомляє ISW з посиланням на британську газету “The Times”, яка першою заявила про такі факти.

Медіа б’ють тривогу – росіяни торгують військовополоненими

.Газета підкреслила, що Женевська конвенція про поводження з військовополоненими із 1949 року не визнає такі неформальні обміни порушенням гуманітарного права, але подібна практика, швидше за все, є нелегальною. Це пов’язано з тим, що Конвенція забороняє ухвалення “спеціальних угод, які несприятливо впливають на становище військовополонених”.

У російському полоні наразі залишається понад 8 000 громадян України, у тому числі – більше 1600 цивільних, повідомив наприкінці січня Юрій Таранюк, представник українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Вирішальний етап цієї війни

.Вторгнення Росії в Україну і війна, що розпочалася після цього, триває, забираючи все більше життів. Шанси на мирні переговори зникли, і все вказує на те, що доля цієї війни буде вирішуватися на фронті. Про це на шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” пише Lubko PETRENKO, український журналіст і публіцист, пов’язаний із львівським порталом Zaxid.net.

У своїй статті він зазначає, що офіційних перемовин з Росією українська влада не проводить вже скоро два роки. Останнього разу така зустріч мала місце у березні 2022 року, коли українська і російська делегації зустрілися у Стамбулі за турецького посередництва. Тоді перемовники навіть досягли якихось попередніх домовленостей. Було вирішено, що кожна зі сторін обговорить пропозиції у себе вдома, у Києві та Москві.

Недавно про стамбульські перемовини знову згадали. Сталося це з «легкої руки» голови провладної фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давида Арахамії, який очолював українську переговорну делегацію. У листопаді минулого року він дав інтерв’ю телеведучій Наталії Мосейчук.

Отже, у цьому інтерв’ю Арахамія приголомшив усіх звісткою, що кровопролитна російсько-українська війна могла закінчитися майже не розпочавшись, ще в березні 2022 року. А що для цього мала зробити Україна? Фактично дурничку – відмовитися від вступу до НАТО, куди Україну й так, м’яко кажучи, не надто поспішали приймати.

.“Це якщо вірити словам Арахамії, який розповідав Мосейчук про хід українсько-російських перемовин, які розпочалися ще в лютому 2022 року в Білорусі та продовжилися в Стамбулі у березні. Здавалося б: як же йому не вірити, адже він й очолював українську переговорну делегацію від імені президента України Володимира Зеленського? Отже, за твердженням Арахамії, війну можна було б зупинити майже на старті, причому неймовірно просто – пообіцяти не вступати до Північноатлантичного альянсу, до якого нас і нині не особливо приймають. А два роки тому – поготів, адже ніхто на Заході точно не знав: вдасться Україні встояти під російським наступальним натиском чи ні”, – нагадує експерт.

На його думку, умова нівроку кумедна, адже свого часу Україна фактично вже брала на себе зобов’язання не вступати в НАТО. “Це було за президентства Януковича. Але після Євромайдану й втечі Януковича до Ростова легко вдалося все переграти. Й от тепер прагнення України до західного оборонного блоку внесено до Конституції. То хто ж завадить нам вчергове зробити такий самий «розворот над Атлантикою», щойно випаде слушна нагода? Ніхто”.

“Якось не дуже віриться у твердження Арахамії, що саме питання НАТО було засадничим пунктом, а все решта – дрібнички, «косметичні, політичні приправки», як запевняв він. Може політик щось забув з моменту перемовин у Стамбулі? То можемо йому нагадати й інші побажання росіян, від яких вони аж ніяк не бажали відступати. Наприклад, визнання Києвом «ДНР» та «ЛНР» незалежними республіками в кордонах Донецької і Луганської областей та виведення українських військ з їхньої території”, – пише Lubko PETRENKO.

“Йдемо далі російськими вимогами. Україна, згідно з ними, має визнати Крим суб’єктом РФ. І ви думаєте на цьому все? Аж ніяк. Ще Україна мала б визнати Запорізьку і Херсонську області новими губерніями РФ та вивести війська України з їхніх територій. Можливо щодо цього питання вдалося б про щось домовитися, але точно не про «сухопутний коридор» до Криму. Тобто Маріуполь і Бердянськ мали б навічно залишитися російськими, а Україна відповідно втрачала б вихід до Азовського моря”, – додає автор.

І це – лише територіальні побажання, але росіяни ними не обмежуються.

“Про НАТО ми вже сказали, йдемо далі. Про «демілітаризацію» не забули? Конкретно малося на увазі: скоротити склад ЗСУ з 250 тисяч до 83 500 осіб. Нічогенько, правда ж? Щоб потім загарбати Україну малою кров’ю”, – додає журналіст.

PAP/WszystkocoNajważniejsze/MB

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 14 marca 2024