Найкращі університети Польщі – Шанхайський список 2023/2024

Побачив світ шанхайський рейтинг університетів-2023 (Academic Ranking of World Universities, ARWU) – реєстр, що класифікує та оцінює дослідницькі досягнення вищих навчальних закладів, є одним з найпопулярніших і найпрестижніших у світі. До нього увійшли також найкращі університети Польщі. Тож які місця вони посіли у світовому рейтингу?

Шанхайський рейтинг 2023 року – Academic Ranking of World Universities (ARWU)

.Шанхайський рейтинг (ARWU) – це список, що класифікує та оцінює наукові досягнення університетів з усього світу. Його укладає Institute of Higher Education при Шанхайському університеті Jiao Tong. Вперше “Шанхайський рейтинг” був опублікований у 2003 році. Він є одним із найпопулярніших і найпрестижніших рейтингів вищих навчальних закладів у світі. У 2023 році було піддано класифікації понад 2 500 університетів, а у шанхайському списку фінально опинилося 1 000.

Готуючи рейтинг, його автори беруть до уваги кожен університет, серед випускників і співробітників котрого є лауреат Нобелівської премії, володарі Медалі Філдса, часто цитовані дослідники або автори статтей, опублікованих в журналах “Nature” або “Science”. Крім того, до списку включені університети зі значною кількістю статей (“significant amount of papers”), що індексуються за допомогою Science Citation Index-Expanded (SCIE) або Social Science Citation Index (SSCI).

За кожним показником установа з найвищим балом отримує 100 балів. Бали інших установ розраховуються як відсоток від найвищого балу. Оцінки за кожним індикатором зважуються для отримання остаточного загального балу інституції.

Критерії оцінювання наступні:

1. Якість освіти – становить 10% ваги підсумкового балу; оцінюється за кількістю випускників закладів, нагороджених Нобелівською премією або Медаллю Філдса.

2. Якість наукового персоналу – становить 40% ваги підсумкового балу; оцінюється за кількістю співробітників установи, нагороджених Нобелівською премією або Медаллю Філдса (20%), а також за кількістю дослідників, котрих часто цитують (20%).
3. Якість та значимість результатів досліджень – становить 40% ваги підсумкового балу; оцінюється на основі кількості статей, опублікованих науковими кадрами установи в журналах “Nature” або “Science” (20%), а також кількості статей, що індексуються в Science Citation Index-Expanded та Social Science Citation Index (20%). Для установ, які спеціалізуються на гуманітарних та соціальних науках, індекс N&S (“Nature” та “Science”) не враховується, а його вага переноситься на інші показники.
4. Продуктивність per capita (на душу населення) – становить 10% вагового коефіцієнта підсумкового балу; оцінюється на основі зважених балів за вищезазначеними показниками, поділених на кількість штатних науково-педагогічних працівників закладу.

Із 2009 року під егідою Шанхайського рейтингу опрацьовується також Глобальний рейтинг академічних дисциплін (Global Ranking of Academic Subjects, GRAS) – список найкращих університетів світу згідно поділу на академічні дисципліни. Автори цього рейтингу визначають найкращі університети за 54 дисциплінами, згрупованими у 5 категорій: Природничі науки, Інженерія, Науки про життя (біонауки), Медичні науки, Соціальні науки. Повний список дисциплін доступний на сайті Шанхайського рейтингу [гіперпосилання], як і детальний опис методології рейтингу GRAS, яка відрізняється від методології, що використовується в рейтингу ARWU [гіперпосилання].

Найкращі університети Польщі згідно із Шанхайським списком-2023

.До шанхайського рейтингу увійшли дев’ять вищих навчальних закладів Польщі. Однак жоден із них не потрапив до першої сотні у списку. Найвище місце посів Ягеллонський університет.

Повний список польських університетів, включених до шанхайського рейтингу-2023:

1. Ягеллонський університет (рейтинг 401-500)
2. Варшавський університет (401-500 місця)
3. Університет науки і техніки (рейтинг 801-900)
4. Вроцлавський медичний університет (рейтинг 801-900)
5. Познанський університет імені Адама Міцкевича (позиція 901-1000)
6. Технічний університет у Гданську (позиція 901-1000)
7. Варшавський медичний університет (позиція 901-1000)
8. Університет Миколая Коперника в Торуні (позиція 901-1000)
9. Варшавський політехнічний університет (позиція 901-1000)

Про те, як польські вищі навчальні заклади презентуються на фоні інших європейських університетів, ви можете переконатися, ознайомившись зі списком найкращих університетів Європи, опрацьованим тижневиком “Все що найважливіше” на основі шанхайського рейтингу-2023.

Польська наука програє гонку – Шанхайський рейтинг

.“Панівна в нашій країні кар’єрна модель, коли випускник університету здобуває в ньому докторський ступінь, потім аспірантуру, щоб нарешті стати там професором, є антиінноваційною, призводить до закостеніння наукової думки і сприяє створенню патологічних особистісних установок”, – пише професор Анджей ЯЙЩИК, віце-президент Європейської дослідницької ради (ERC), директор Національного наукового центру у 2011-2015 роках, член-кореспондент Польської академії наук.

Як він підкреслює, “важливу роль, коли йдеться про оцінку наукових установ, відіграють також міжнародні рейтинги, в тому числі популярний Шанхайський рейтинг. Його опрацьовують дуже ретельно і згідно із старанно продуманою методологією. На жаль, як у рейтингах, так і з урахуванням вищезгаданих показників, науковці, які працюють у нашій країні, демонструють вкрай низькі результати порівняно з розвиненими країнами світу. Причини цього комплексні і не обмежуються, як дехто стверджує, хронічним недофінансуванням науки в Польщі, і вже зовсім не випливають з браку поваги до польської специфіки, як стверджують інші”.

Науковець додає, що “частим аргументом, особливо серед представників гуманітарних і соціальних наук, щодо браку присутності у світовому науковому дискурсі є нібито відсутність інтересу світу до наших польських справ. Нічого подібного! Нові дослідницькі методології завжди є цікавими, незалежно від того, де вони застосовуються. Польща є теж немалою країною, розташованою у центрі Європи, на перехресті шляхів між Сходом і Заходом. За тим, що тут відбувалося чи відбувається, спостерігають з набагато більшою увагою, ніж ми усвідомлюємо, а наш вплив на світову історію був набагато більшим, ніж ми вважаємо. Чи не склалася б європейська історія інакше, якби не Віденська перемога? Чи існувала б сьогодні Бельгія, де розташована нинішня столиця Європи, без Листопадового повстання? Чи Варшавська битва 1920 року не зупинила б комуністичну навалу? Чи впала б Берлінська стіна, якби не “Солідарність” і не Лех Валенса.

Крім того, хіба те, що відбувається з нашим суспільством зараз, в епоху великих змін і великих викликів, не цікавить решту світу? Хіба наша точка зору на події в інших частинах світу не зацікавить науковців за межами нашої країни? Ми повинні говорити про це, і ми повинні робити це міжнародною мовою науки, якою зараз є англійська. Навіть найкращі статті, опубліковані в маловідомих журналах або у видавництвах без глобальних мереж розповсюдження, мають дуже мало шансів бути поміченими. Звісно, ми також маємо зобов’язання перед власною мовою, але в цьому випадку головну роль відіграють публіцистичні чи популяризаторські роботи, а не суто наукові. На жаль, у Польщі існують цілі галузі науки, які нещодавно назвали “паралельною наукою”, в яких публікуються майже виключно в національних журналах або локально виданих монографіях і не протиставляють свої результати світовій науці. Дивно, але деякі з цих “науковців” навіть стали професорами. Це очевидна патологія, а фінансування таких людей за державний кошт є марнотратством вкрай обмежених ресурсів, що виділяються на науку в нашій країні”.

“Другою, надзвичайно важливою причиною слабкості польської науки є відсутність довгострокової мобільності. Домінуюча в нашій країні модель кар’єри, коли випускник університету здобуває там докторський ступінь, потім габілітацію, щоб нарешті стати там професором, є антиінноваційною, призводить до закостеніння наукової думки і сприяє створенню патологічних особистих зв’язків. Ніщо так не відкриває очі і не сприяє постійним контактам зі світовою наукою, як кількарічне проживання і наукова робота в інших, ніж альма-матер, достойних наукових колективах, найкраще за кордоном. Цього не замінять зустрічі на конференціях, короткі навчальні поїздки або такі легкі у наш час контакти через Інтернет. Без сумніву, тривалі подорожі і пов’язана з ними зміна місця проживання часто вимагають жертв, причому не лише власних, а й членів сім’ї (іноді для цієї сім’ї це унікальна можливість). Але без цього важко думати про наукову роботу на найвищому світовому рівні”, – пише професор Анджей ЯЙЩИК.

На його думку, “третьою великою проблемою польської науки є її надмірна ієрархічність, елементами якої є ступінь доктора габілітованого і звання професора. Вже давно ці ступені мають мало спільного з якістю науковців, які їх мають, а саме володіння ними створює оманливе враження непересічності. Однак, перш за все, потреба у формальних ступенях уповільнює досягнення наукової самостійності і ускладнює молодим, талановитим дослідникам формування наукових колективів. Це також є перешкодою як для міжнародної мобільності, між науковими підрозділами, так і для міжгалузевої мобільності, тобто між наукою та економікою. Хоча габілітація існує і в деяких інших країнах, наприклад, у Франції, Німеччині та Швейцарії, та однак її значення там незначне”.

“Це реальна картина науки у нашій країні – не допоможе напружуватися і говорити про польську специфіку. Ми просто програємо перегони з розвиненим світом”, – стверджує професор Анджей ЯЙЩИК.

Рейтинги університетів і стан польської науки – Шанхайський рейтинг

.“Після 1989-го року частина академічної спільноти сподівалася, що одного дня ми зможемо конкурувати з найкращими. Однак, все вказує на те, що ми не наздоганяємо Європу і нас випереджають деякі країни, які раніше вважалися країнами третього світу”, – пише професор Лешек ПАХОЛЬСЬКІ, ректор Вроцлавського університету з 2005 по 2008 рік, фахівець з математики, логіки та інформатики.

Як він зазначає, “рейтинги не є досконалим інструментом для оцінки університетів, але іноді вони сигналізують про проблеми, що виникають. Вони також можуть бути орієнтиром при прийнятті рішення, який університет обрати після закінчення школи, де захищати докторську дисертацію, куди піти на стажування після докторату”.

“Польські університети, як і університети в інших посткомуністичних країнах та в інших країнах зі схожим рівнем економічного розвитку, не можуть похвалитися великими успіхами. (…). Не варто аналізувати, який університет потрапив до рейтингу і в яку сотню, якщо це не перша чи друга сотня. У рейтингу ARWU часто вирішальними для входження або випадання з четвертої до п’ятої сотні є факти, які не мають суттєвого впливу на реальну силу університету, наприклад, відхід із університету однієї старшої, вже неактивної особи, яка входить до списку високоцитованих дослідників, або участь одного вченого як менш важливого виконавця у багатьох міжнародних дослідницьких проектах”, – пише професор Лешек ПАХОЛЬСЬКІ.

Науковець додає, що “напевно, ніхто з важливих польських політиків і майже ніхто з впливових людей у польському академічному світі не вірить, що наука і вища освіта можуть підтримати економіку. Як наслідок, університети не продають свої знання, а борються за гідне функціонування, а політики ставляться до фінансування науки і вищої освіти як до кваліфікованої соціальної діяльності, підтримку зубожілих інтелектуальних еліт”.

“Якщо ми мріємо про те, щоб польська економіка увійшла до світових лідерів, ми повинні вчитися на позиції Кореї в цьому рейтингу. У 1970 році, коли ВВП на душу населення Польщі був більш як утричі більшим, ніж у Кореї, корейці за гроші, позичені у США, побудували KAIST (Korea Advanced Institute of Science and Technology) – університет, який зараз входить у третю сотню і посідає 28-ме місце в галузі нанотехнологій, 32-ге місце в машинобудуванні, 39-те місце в аерокосмічній інженерії, 41-ше місце в енергетиці, 45-те місце в матеріалознавстві і 51-75 місце в хімії та біомедичній інженерії. Корея має 30 університетів, що входять до Шанхайського рейтингу, в тому числі один у першій сотні та шість у третій сотні. Вищезгаданий KAIST стоїть за потужністю компанії Samsung. Для підтримки автомобільної промисловості в Ульсані, місті компанії Hyundai, корейці у 2007 році заснували UNIST (Національний інститут науки і технологій Ульсана), який стрімко розвивається. У 2020 році він увійшов до п’ятої сотні, у 2021 – до четвертої, а у 2022 – до третьої. Через 15 років після заснування він посідає 19-те місце в галузі енергетики, 36-те в галузі нанотехнологій і 39-те в галузі матеріалознавства. А планує увійти до десятки найкращих політехнічних університетів світу”, – підкреслює професор Лєшек ПАХОЛЬСЬКІ.

Проблеми вищої освіти в Польщі

.“Третя Республіка реформує науку з моменту свого заснування – вже понад 30 років – і цим зусиллям на краще не видно кінця. Складається враження, що реформізм, як єдиний метод впровадження системних змін у науці, сам по собі підриває її значення. З огляду на всі ці обставини, оцінка, результати якої були майже повсюдно прийняті в академічній спільноті в атмосфері блаженного самозаспокоєння, виглядає навряд чи серйозною”, – пише філософ, професор Ян П. ХУДЗІК.

Як підкреслює, “в умовах шаленого оцінювання університет втрачає свою автономію в найбільш чутливих елементах. У світлі камер він врешті-решт подає у відставку. Одномоментно він відмовляється від повноважень керувати докторськими школами та присуджувати наукові ступені і звання, передаючи рішення в цих сферах неакадемічним інституціям. Це презирство йому, мабуть, було легше проковтнути лише за звичкою”,

„Не лише пандемія виявилася для нас найбільш смертоносною. Наші університети мають набагато більші проблеми. Їх вбиває менеджеризм і бюрократія – все має бути задокументовано, каталогізовано, затверджено безліччю комісій; відкриття навчального курсу чи процедури акредитації потребують місяців підготовки, продукування тисяч документів – описів, показників, таблиць. (…) В усьому цьому калькуляційному шаленстві (майже) ніхто не звертає уваги на те, що оцінювання наукових досягнень ґрунтується на прийнятому в міністерстві принципі успадкування престижу: стаття (чи монографія, чи розділ монографії) отримує бали, які залежать від місця публікації, а не від її змістовного наповнення. Цей принцип не є науковим законом, а радше належить до набору ілюзорних переконань чиновників державного управління та керівників університетської науки, творців адміністративних процедур і критеріїв оцінювання”, – пише професор Ян П. ХУДЗІК.

На його думку, “перш ніж ми почнемо відкривати шампанське, давайте, мабуть, замислимося над тим, хто ми є і ким ми хочемо бути в так званій світовій науці. І що це взагалі означає, яким умовам ми повинні відповідати, щоб мати можливість записатися до того конкурсу? Що ми здобули і що втратили у своєму нав’язливому бажанні знайтися серед лідерів світу, поводячись як павич і папуга народів*?”

WszystkoCoNajważniejsze/PP

*Цитата із твору Юліуша Словацького: «Ти павичем була серед народів, папугою!». Тут вживається з іронією, мовляв, колись країна була прекрасна, а тепер вже немає чим пишатися. – Прим. Перекл.