4500 кілометрів заради України

Українська преса з цікавістю стежить за гуманітарною акцією 70-річного француза Karima Lunisi, сімейного лікаря з містечка Порніше на заході Франції, який проїхав на велосипеді 4 500 кілометрів, аби через свій фонд зібрати кошти для допомоги Україні у найширшому сенсі – закупити генератори, аптечки та хірургічне приладдя для українців.

Велосипедом на допомогу Україні

.Велосипедна карта благодійника пролягла через Францію, Швейцарію, Німеччину, Австрію, Чехію та Польщу, аж до Києва. Дорогою Karim Lunisi розповідав іноземцям, як важливо зупинити цю війну. Цікаво, що чоловік зовсім не вмів кататися на велосипеді, але заради збору коштів оперативно його освоїв.

Українців розчулив також той факт, що досвідчений сімейний лікар Karim Lunisi збирався допомагати їм як медик в Інтернаціональному легіоні територіальної оборони Збройних сил України. У ньому служать військові добровольці – громадяни інших країн. Але через поважний вік та недостатній рівень англійської француза не прийняли. Та чоловік не здався і вирішив знайти інший спосіб допомогти Україні.

У дорозі Karim Lunisi зламав руку

.Велосипедна подорож була затратною і виснажливою. Лікареві довелося ризикувати своїм здоров’ям, аби завершити місію. У дорозі він часто падав і у Швейцарії зламав руку. У Німеччині йому поставили бандаж і наполегливо рекомендували припинити цю подорож. Однак Karim Lunisi не зміг відмовитися від гуманітарної місії. Його слова цитує українське видання NV:

“Мені поставили бандаж через 8−10 днів вже в Німеччині, в Ульмі. Військовий медик хотів накласти мені гіпс та не дозволяв їхати далі, тому що це тягне за собою важкі наслідки. Але я не погодився. Я не міг вже після такого довгого шляху все кинути і поїхати назад додому. Це ніщо у порівнянні з тим, що кожного дня помирають люди тут».

Між українцями йому добре

.Удень чоловік їхав, а вночі зупинявся в готелях чи в наметі. Подорож зайняла близько 70 днів. Інколи він зупинявся на довше, щоб познайомитися з якимось містом, наприклад, Львовом.

Українським журналістам Karim Lunisi розповів, що у Києві чи Львові відчуває себе як вдома, а між українцями йому добре. Єдине, чого не вистачає, – так це довгих, душевних розмов, на заваді чому стоїть мовний бар’єр. У столиці України, а також у Львові французький лікар зустрівся з представниками влади, а мер Львова Андрій Садовий подарував йому пам’ятну монету Короля Данила Галицького.

«Я приїхав сюди від імені всіх людей, які хочуть миру, і своїм візитом хочу нагадати всьому світу, що війна в Україні триває. Важливо власним прикладом надихати людей допомагати вашій країні. Вперше я був у Львові минулої весни, коли тільки почалась велика війна. Вірю, що наступного разу, коли знову приїду до вашого красивого міста, зможу привезти допомогу, на яку зараз збираю кошти», – сказав на зустрічі з мером 70-річний благодійник із Франції.

Волонтеру вже вдалося зібрати 4000 євро. За його словами, це невелика сума, однак кілька генераторів для України вже можна купити.

Поляки допомагають Україні

.З перших днів війни до допомоги Україні долучилося багато різних національностей, але немає сумнівів, що саме поляки проявили найбільший зрив. У статті, опублікованій на шпальтах „Wszystko co Najważniejsze”, економіст Piotr ARAK аналізує, як поетапно, з перших днів війни, виглядала допомога Польщі Україні. „Спонтанний зрив польського суспільства перейшов всілякі очікування. У допомогу біженцям було задіяно 70% дорослих поляків. Люди пропонували кімнати або навіть цілі помешкання. Так зробило близько 7% поляків, що перекладається на кількасот сімей прийнятих під свій дах, а не до таборів, як в випадку інших криз цього типу”, – пише Piotr ARAK.

Опрац. WH/WszystkoCoNajważniejsze