Як зрозуміти стратегію Дональда Трампа щодо України?
Стратегія Трампа щодо України має свої недоліки, але вона не така погана, як деякі побоюються. Принаймні, поки що, Daniel FRIED
.Після місяців спекуляцій та припущень, 12 лютого 2025 року адміністрація Трампа почала реалізовувати стратегію, спрямовану на припинення війни в Україні. Поки що дійшло до дзвінків між президентом США Дональдом Трампом та президентом Росії Володимиром Путіним, розмови Трампа та президента України Володимира Зеленського, а також ключової заяви міністра оборони США Піта Хегсета на зустрічі Контактної групи з питань України в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.
Коментатори розкритикували дзвінок Трампа з Путіним, який, згідно з дописом американського президента в соціальних мережах, відбувся в тоні ентузіазму, що було недоречно, враховуючи агресію Росії в Україні та саботаж Москви проти Сполучених Штатів та їхніх союзників. Той факт, що дзвінок з Путіним відбувся раніше за дзвінок із Зеленським, також свідчить про певне прихильне ставлення американського уряду до Росії. Трамп зазвичай займає дружній тон щодо авторитарних лідерів. Однак це може швидко змінитися. Розмова із Зеленським, принаймні згідно з українською заявою, також була сердечною. Обидва дзвінки сигналізували про початок переговорів, але не давали жодних уявлень про їх зміст. Будемо сподіватися, що якщо Трамп зустрінеться з Путіним, його супротивником, це відбудеться одночасно із зустріччю із Зеленським, його союзником.
Ми дізнаємося більше найближчими днями, коли високопосадовці нової адміністрації, включно з віце-президентом Дж. Д. Венса та державним секретарем Марко Рубіо, відвідають Мюнхенську конференцію з безпеки. За зустріччю Венса із Зеленським уважно стежитимуть. Однак виступ Хегсета на зустрічі міністрів оборони НАТО в Брюсселі вже надає важливу інформацію.
Хегсет зробив три ключові заяви, які одразу викликали критику з боку українців та багатьох їхніх союзників. Він сказав, що відновлення міжнародно визнаних кордонів України 1991 року є «нереалістичним», і що врегулювання шляхом переговорів, ймовірно, не включатиме вступ України до НАТО. Він також заявив, що хоча Україні потрібні надійні гарантії безпеки після війни, вони повинні бути забезпечені європейськими та (невказаними) неєвропейськими військами, а не американськими військами, розгорнутими на території України, чи місіями НАТО. Критики, включаючи українців, одразу відкинули ці заяви як односторонні поступки Росії, що послабило переговорну позицію США ще до початку переговорів. Хоча ці побоювання зрозумілі, детальніший аналіз заяв Хегсета свідчить про більш нюансований і, можливо, навіть більш наполегливий підхід адміністрації Трампа.
По-перше, відновлення кордонів 1991 року військовим шляхом наразі справді неможливе. Українські лідери усвідомлюють це, як і більшість їх союзників. Хегсет припустив, що метою США є припинення вогню, що вже деякий час було очевидним. На щастя, Хегсет не тиснув на Україну, щоб вона поступилася будь-якою своєю територією. Він також не натякав, що США готові визнати претензії Росії на окуповані 20 відсотків України. Його заяви не були особливо позитивними, але якщо вони просто означають прийняття необхідності припинення вогню, а не поступку Росії, вони все одно відповідають реалістичному підходу до припинення конфлікту.
По-друге, немає абсолютно жодних шансів, що Росія погодиться на вступ України до НАТО шляхом переговорів. Саме це сказав Хегсет, що не означає, що Україна ніколи не вступить до НАТО. Повне закриття дверей для членства України в Альянсі було б односторонньою поступкою Росії, що послаблює позицію США без будь-якої вигоди. Але це, принаймні поки що, не є офіційною позицією уряду США, і будемо сподіватися, що ніколи нею не стане. По-третє, давно було зрозуміло, що Сполучені Штати не направлятимуть війська в Україну, і що європейські країни повинні будуть надати стабілізаційні сили для підтримки режиму припинення вогню. Також відомо, що європейці вимагатимуть підтримки США, якщо їхні війська, розміщені в Україні, потраплять під вогонь Росії. Така підтримка буде надана, але у формі повітряних сил та інших ресурсів, які не перевищуватимуть межу, проведену Хегсетом, а саме присутність американських військ в Україні. Публічне перекладання відповідальності на європейців було неминучим.
Нова стратегія адміністрації Трампа щодо України все ще може дати задовільні результати, якщо Сполучені Штати не визнають російську агресію законною та залишать питання членства України в НАТО відкритим, не дозволяючи вести переговори з Росією, і якщо Америка та Європа розроблять план військової підтримки стабілізаційних сил в Україні. Ефективне припинення вогню, яке зберігає «вільну» Україну, незалежну від російської окупації – подібно до Західної Німеччини, але в сучасному варіанті – може виявитися стратегічним провалом для Путіна, але успіхом для України, Європи та всього демократичного світу.
Хегсет наголосив на необхідності реалістичного підходу. Повернення Україною окупованих Росією територій може бути недосяжним найближчим часом. Варто пам’ятати, що протягом багатьох років бачення звільнення балтійських держав від Москви, возз’єднання Німеччини або повалення «залізної завіси» також вважалося нереалістичним. Однак, все це вже сталося. Те саме може статися з повним відновленням суверенітету України – якщо її союзники залишаться послідовними та рішучими.
.Стратегія Трампа щодо України має свої недоліки, але вона не така погана, як деякі побоюються. Принаймні, поки що.
