Уроки під час повітряної тривоги — і школа у метро – як українські діти навчаються під ракетними обстрілами?

«Беремо рюкзачок, з ним разом буде ок. Рюкзачок тривожний, та я непереможний», — це слова з пісні-руханки, яка стала популярною в Україні у 2023 році.

.Її написав Ігор Корчагін, більш відомий як Руханкомен.

Проста та весела пісенька приховує в собі набагато глибші та жахливіші сенси — в країні війна й кожен похід до школи для багатьох дітей в Україні може стати останнім. Тривожний рюкзак — це сувора необхідність, яка допоможе дітям пережити ракетні обстріли.

Між онлайном та офлайном

.Замість того, щоб думати про покращення якості навчання та навичок вчителів, нові техніки викладання та інші речі, що покращують перебування дітей у школах, головна мета Міністерства освіти та науки — забезпечити безпеку дітей у школі.

Головна задача від міністерства: якомога більше шкіл мають перейти на очне навчання. Але при одній умові — якщо це дозволяє безпекова ситуація. У міністерстві переконані, що ніщо не замінить дитині живого спілкування з учителем та однолітками.

Однак цей формат працює лише в умовно «безпечних» областях, хоч таких насправді зараз не існує. І, звичайно, ж при сигналі повітряної тривоги — навчання продовжується в укритті.

Також залишається ще два формати навчання — офлайн і змішане. 

Одна з рекомендацій міністерства: краще навчати дітей у дві зміни, якщо в укритті не можна розмістити всіх одночасно, ніж переходити на змішане навчання.

Школи Миколаївської, Запорізької, Херсонської областей працюють переважно дистанційно, у Сумській та Харківській — у змішаному форматі. А у Харкові навіть є спеціальна школа, яка розташована в метро. І попит на таке навчання зростає.

Нові предмети

.Точніше оновлення «старих», враховуючи сучасні реалії. Наприклад, в цьому навчальному році в деяких школах запустили пілотні проєкти з оновленних предметів, і потім масштабують цей досвід на всю країну.

Це більш сучасна інформатика, яку вивчають за допомогою ІТ-студій. Діти вивчають штучний інтелект і програмування, а також отримують навички, які можна застосувати на практиці.

Предмет «Захист України» теж роблять більш сучасним, враховуючи наслідки повномасштабного вторгення. Учні опановують домедичну допомогу, мінну безпеку, топографію та керування дронами. Викладають це медикі й колишні військові.

Мінна безпека, до речі, це вкрай важлива тема, яку активно вивчають у школі. Адже після масованих обстрілів містяни знаходять вибухонебезпечні предмети та нерозірвані снаряди. І дітям варто знати, що робити в таких випадках.

Тривожний рюкзак і правила евакуації

.В укриттях є питна вода, їжа, ковдри. Тому найчастіше туди кладуть дітям ліки (якщо вони приймають щось на постійній основі), документ з усією інформацією про дитину, іграшку чи якусь річ, що може заспокоїти дитину в стресовій ситуації.

Також дітей вчать, що в укритті треба поводитися спокійно й тихо. Адже необхідно чути всі повідомлення від вчителів чи адміністрації.

Навчання дітей за кордоном

.Деякі українські біженці-школярі ходили до місцевих шкіл, в країнах, куди емігрували, і водночас дистанційно продовжували навчання в школах України. Це було не обов’язково, однак багато хто з батьків думав про повернення додому й тому не хотіли, щоб діти забували українську програму. Звичайно, це було складно для дітей: одночасно навчатися в двох школах.

Тому, щоб полегшити навантаження, створили спеціальну програму Global Ukraine — це щотижневий 6-8 годинний український блок (українська мова, література, історія України та географія). Всі інші предмети вони вивчають в місцевій школі, а при поверненні додому їх зарахують за спрощеною процедурою.

До того ж вже не можна навчатися дистанційно в тих школах, які вже повністю працюють в офлайн-форматі. Раніше це було дозволено, адже дітям могло бути легше бачити хоч дистанційно знайомих вчителів і однокласників, однак у міністерстві вирішили, що такий формат псує якість навчання, адже вчителі зосереджені на тих учнях, хто в класі, а ті хто слухають в онлайні могли й не розуміти, про що йде мова.

Нова українська школа

.Ще у 2017 році в Україні тестово запустили масштабну реформу початкової освіти — Нову українську школу (НУШ). Головна мета цієї реформи — готувати українських дітей адаптованими до майбутнього професійного життя. Зараз найстарші діти, які почали навчатися з початку цієї реформи, у шостому класі.

Є дев’ять компонентів, з яких складається НУШ:

* Формування компетентностей

* Умотивований учитель, що має можливість розвиватися і свободу впроваджувати нові напрацювання

* Ціннісне виховання

* Автономія для шкіл

* Трикутник партнерства учень-вчитель-батьки

* Дитиноцентризм

* Нова структура школи

* Справедливий розподіл публічних коштів

* Сучасне освітнє середовище.

А серед компетентностей: спілкування державною й іноземними мовами, математична, інформаційно-цифрова, соціальна, громадянська компетентності, а також компетентність у природничих науках і технологіях. А ще уміння вчитися впродовж всього життя, ініціативність і підприємливість, обізнанність і самовираження в культурі, екологічна грамотність та здорове життя.

Одна з головних змін в НУШ — в початковій школі немає оцінок. У 1-2 класах — взагалі, в 3-4 — лише рівнева система (є початковий, середній, достатній і високий рівень).

Через повномасштабне російське вторгнення реформу Нової української школи довелося призупинити. Адже частину видатків на освіту скерували на потреби Збройних сил. Таким чином, виникли проблеми з підручниками, а педагоги не пройшли підвищення кваліфікації для забезпечення учням базового рівня освіти по-новому. Але і в таких умовах багато вчителів створювали умови для навчання та виховання дітей за новими стандартами.

Але у вересні 2023-го року все почалося відновлюватися. Спочатку уряд затвердив відновлення інвестицій у реформу НУШ, а у грудні виділив ще 1 млрд грн на придбання мультимедійного обладнання для 5-6 класів. Загалом субвенція НУШ у 2023-му — це 1,47 млрд грн, які витрачають на підготовку тренерів, навчання вчителів 5-7 класів, закупівлю меблів та обладнання для кабінетів.

Нові виклики: не тільки навчання

.Міністерка освіти і науки України у 2016-2019 роках Лілія Гриневич (саме вона запровадила реформу НУШ) вважає, що сьогодні є важливі дані, які повинні бути враховані в освітньому процесі. Наприклад, 75% учнів, які зараз перебувають в Україні, мають когнітивні ознаки стресу. Лише 25% українських підлітків відчувають опору в собі. А 83% хочуть дізнатися, як можуть підтримувати себе у важкі часи.

І тому вона зазначає, що крім оновлених академічних знань, дітям потрібні соціальні м’які навички, здатність до адаптації, вміння керувати емоціями.

А також вже потрібно думати про те, що коли деякі учні повернуться з-за кордону, потрібно буде їх якнайкраще адаптувати до української системи освіти.

Серед викликів для української освіти є ще великий поділ на різні групи:

1. Діти ВПО (внутрішньо переміщені особи: ті, хто переїхав в межах країни)

2. Діти, які перебували за кордоном

3. Діти, яких певним чином торкнулася війна. 

Всі вони матимуть, на думку Гриневич, власні освітні витрати. Вони стосуватимуться досвіду конкретної дитини. Тому і міряти їх потрібно індивідуально.

«Повітряна тривога, повітряна тривога

Я знаю, де до укриття знаходиться дорога

Повітряна тривога, повітряна тривога

Я вірю в ЗСУ, а значить скоро перемога».

Це теж слова із пісні Руханкомена. Вже два роки українські діти та дорослі вірять у те, що скоро перемога, однак весь цей час треба жити, а дітям навчатися.

.І поки перемога не настала, дітям доводиться слухати пісні про тривожний рюкзачок, брати його з собою, бігати в укриття під час ракетних обстрілів, вивчати мінну безпеку, знати як надавати домедичну допомогу й керувати дроном. І все це не відміняє того факту, що вони учні й їм треба навчатися. Так само як учням з багатьох інших країн. З єдиною й ключовою різницею — на них продовжують летіти російські ракети.

Олексій Сімончук