Польський момент
Prof. Jim MAZURKIEWICZ
Сьогодні американські війська в Німеччині непотрібні; вони потрібні на східному фланзі НАТО. Саме в цей район тепер слід передислокувати американські військові бази.
.Нещодавно, дивлячись CNN, я натрапив на думку, яку ніколи не очікував почути на цьому лівому каналі. Один коментатор сказав, що Дональд Трамп може бути найкращим президентом з часів Франкліна Д. Рузвельта. Кращим за Рональда Рейгана. І він вказав на рішення, які могли б привести його до цієї мети: боротьба з нелегальними мігрантами, митна політика, підвищення зайнятості та скорочення дефіциту бюджету. Йому вже вдалося переконати своїх партнерів по НАТО значно збільшити витрати на оборону. Саме такі дії можуть катапультувати Трампа до пантеону найвидатніших американських президентів після закінчення його другої каденції.
Прорив, який стався під час саміту НАТО в Гаазі в червні 2025 року, є безпрецедентним. Послідовні американські президенти голосно скаржилися, що європейські партнери недостатньо витрачають на оборону, але їхні слова залишилися без відповіді. Як наслідок, Сполучені Штати поносили левову частку витрат на безпеку. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) існує з 1949 року, але в цей період Вашингтон фінансував переважно військові витрати. Це ніби я зустрівся б з другом на обід і протягом наступних 76 зустрічей завжди оплачував би рахунки за нас обох. Це навряд чи можна назвати справедливим розподілом обов’язків. Власне так Трамп підійшов до цього питання — і зумів переглянути умови співпраці, продемонструвавши, що він не боїться приймати складні рішення. Це риса справжнього лідера.
Дональд Трамп вже під час свого першого терміну – і після поразки на виборах 2020 року – продемонстрував свій войовничий дух. Він довів, що не здається, а зосереджений на своїй меті та досягає її. Він домовився про шість угод про припинення вогню та зупинив шість воєн. Він також має тверду шкіру, сильний характер та здатність справлятися з критикою. Саме так він став лідером, навколо якого сформувався весь рух «Зробимо Америку знову великою» (MAGA). Варто зазначити, що він не новий. Американці, які думали схожим чином, були й раніше – їх просто змушували приймати впроваджені під гаслом «woke» зміни в країні. Вони не прийняли ці ідеологічні зрушення, але не знали, як їм протистояти. Лише коли з’явився лідер-однодумець, вони набралися сміливості сказати «досить».
Наслідки цих змін найбільш чітко видно у військовій справі. З моменту вступу Трампа на посаду кількість людей, які бажають служити в армії, зростає. Раніше був дефіцит добровольців. Наприклад, на 2022 рік планувалося 60 000 призовників, але знайшли лише 45 000. Зараз на пунктах набору стоять черги. Тільки з січня по квітень 2025 року заявки подали майже 52 000 добровольців (ціль на весь 2025 рік – 61 000 призовників).
Звідки ця зміна? Тому що тепер у війську не потрібно дотримуватися правил „woke”, які раніше калічили американські збройні сили. У мене є племінник, полковник, який служить у військовій повітряній розвідці в Лондоні. І саме він розповідав мені, наскільки «woke» правила послаблювали збройні сили. Згідно з ними, потрібно було враховувати багато різних змінних, пов’язаних зі статтю, походженням та расою. Це означало, що не можна було просто вибрати найкращих людей для виконання конкретних завдань; потрібно було дотримуватися багатьох інших критеріїв. Як наслідок, управління повітряним рухом призначалося не тим, хто мав найкращі схильності, а тим, хто відповідав вимогам щодо, наприклад, сексуальних уподобань. Як наслідок, в аеропортах траплялися авіакатастрофи та інші небезпечні інциденти. Так не повинно бути. У професіях, що вимагають найвищого рівня компетентності, не повинно мати значення, жінка ви, латиноамериканець, гей чи темношкірий. Важливими повинні бути лише ваші навички. Нічого більше. Так повинні діяти військові. Неважливо, скільки жінок у підрозділі, важливо те, чи входять до нього найрозумніші люди. Це єдиний спосіб вигравати битви та війни.
Американці побачили, наскільки дисфункціональною стає їхня країна через ці обмеження, і їм це набридло. І нарешті, мовчазна більшість висловилася, підтримавши політика, який голосно протистояв цим обмеженням. Дональд Трамп з’явився в потрібному місці в потрібний час. У Сполучених Штатах очевидні глибокі зміни. Політика дедалі більше зміщується праворуч. Американці дійшли висновку, що демократи зрушили занадто ліворуч, і тепер вони очікують, що вони повернуться ближче до центру. Це матиме конкретні політичні наслідки. Не виключено, що з часом демократам вдасться знайти молодого, динамічного лідера, який стане наступним президентом Сполучених Штатів. Але як лідер він не піде шляхом «woke» . Американці вдруге не приймуть такого глибокого зсуву ліворуч, і демократи також повинні це враховувати. Це одна з головних змін, які Дональд Трамп запровадив у Сполучених Штатах.
Та не єдина, Трамп змінює світ на багатьох фронтах. Він переосмислив витрати на оборону в рамках НАТО. Він переосмислює глобальну економічну співпрацю, повертаючи їй елементарну справедливость. «Зовнішню та торгівельну політику Трампа слід оцінювати крізь призму браків, породжених міжнародним неолібералізмом та глобалізацією, що практикувалися з 1990-х по 2017 рік», – писав Роберт К. О’Браєн, співпрацівник президента Трампа, у журналі Foreign Affairs у липні 2024 року. Після вступу на посаду Дональд Трамп підтвердив правильність цього діагнозу. Його політика є наслідком двох явищ. По-перше, в результаті наявних правил світової торгівлі відбувся безпрецедентний переказ капіталу. Китай стає дедалі багатшим, а США – дедалі біднішими. З геополітичних та геоекономічних причин це шкодить нам. По-друге, виробництво в США фактично припинилося; країна зазнала значної деіндустріалізації. Звичайно, Сполучені Штати не зможуть виробляти все, але ми не можемо дозволити собі припинити виробляти будь-що, навіть базові продукти, такі як ліки. Це питання національної безпеки.
Польща сьогодні є геополітичним лідером; усі дороги ведуть до неї. Це одна з причин, чому Дональд Трамп підтримував Кароля Навроцького під час виборчої кампанії. Американському президенту потрібен друг у Польщі. Він знає про польську історію більше, ніж прийнято вважати. Він захоплюється Польщею за її опір комунізму, за її боротьбу за свободу та незалежність. Він виріс серед поляків і вважає їх своїми друзями. І він знає, що Польща — проамериканська країна, яка поділяє ті ж цінності, що й Сполучені Штати. Хоча він також усвідомлює, що не всі політики в Польщі поділяють його точку зору. Президент Трамп знає, хто публічно критикував його в Польщі, хто обзивав його. Така поведінка — це політичне самогубство. Це як чихуахуа, який намагається вкусити слона, який може будь-якої миті його розтоптати. Дональд Трамп цього не забуде.
Це не означатиме, що Польща зіткнеться з якимись наслідками, пов’язаними з безвідповідальними словами окремих політиків у минулому. Але певні особи повинні очікувати наслідків. Яких саме? Це було очевидно, наприклад, під час президентської кампанії в Польщі, коли Дональд Трамп однозначно підтримав одного кандидата – і той виграв вибори. Це будуть саме такі кроки. Нічого більше, тому що американський президент є другом Польщі та бачить, наскільки проамериканською є ця країна. Це одна з причин, чому він зустрівся з Навроцьким під час кампанії – він знає, що Польщі потрібен довірений лідер. Нинішній президент дає йому цю гарантію.
Співпраця з Варшавою є надзвичайно важливою для Вашингтона, тому що сьогодні східний кордон Польщі відіграє ту саму роль, що й Берлінська стіна під час Холодної війни. Це приклад змін, які відбулися у світі протягом останніх трьох десятиліть. І це вимагає адаптації до цієї ситуації. Сьогодні американські війська в Німеччині не потрібні; вони потрібні на східному фланзі НАТО. Саме в цей район тепер слід перебазувати американські військові бази.
Такий крок ідеально доповнив би стратегію президента Навроцького, метою якої є зміцнення суверенітету Польщі та її перетворення на силу в Центральній Європі економічно, технологічно та стратегічно. Однак цих цілей неможливо досягти в ізоляції. Тому зміцнення трансатлантичного партнерства зі Сполученими Штатами у сферах, пов’язаних з безпекою, енергетикою, інноваціями, торгівлею та спільними демократичними цінностями, є надзвичайно важливим для Варшави. Наші країни повинні активно протидіяти зростанню антизахідних та антиамериканських наративів у Європі. Польська діаспора, яка проживає в США, може допомогти в цьому відношенні – і це не моя думка; її висловив прем’єр-міністр Матеуш Моравецький. Я мав можливість обговорити це з ним і повністю погоджуюся з його посланням. Польська діаспора є одним із найбільш недооцінених людських ресурсів, які має Польщі.
Наразі у Сполучених Штатах проживає приблизно 10 мільйонів людей, які заявляють про своє польське коріння. Серед них такі постаті, як Кріс Кемпчинський, голова глобальної мережі McDonald’s; Лукаш Носек, співзасновник PayPal та співпрацівник Ілона Маска; Джим Щенсняк, який керує головним аеропортом Х’юстона; та Стів Возняк, один із засновників Apple. Прикладів американців польського походження, які досягли успіху в Сполучених Штатах, безліч. Я є директором одного з найбільших інститутів агробізнесу, що спеціалізується на продовольчій безпеці в Сполучених Штатах, програми Texas Agricultural Lifetime Leadership (TALL), названої на честь губернатора Дольфа Бріско-молодшого. Окрім цього я також власник стада великої рогатої худоби породи шароле, підприємства, в рамах якого ми займаємось розмножуванням генетики племінного матеріалу для американського скотарства. У мене є безліч контактів, які я набув протягом своєї кар’єри, і я готовий поділитися ними, використовувати їх для побудови мостів та для сприяння відносинам між Польщею та Сполученими Штатами. Було б варто інтегрувати можливості, що пропонуються польськими американцями. Або, ширше кажучи, полонією, розкиданою по всьому світу. Тривають обговорення щодо створення Всесвітнього конгресу польської діаспори та аналітичного центру, який би об’єднав польсько-американських громадян з усього світу. По всьому світу розкидано 60 мільйонів поляків. Варто було б створити платформу для ефективної кооперації, щоб ми могли згодом скористатися можливостями, які надає така широка співпраця.
.Кароль Навроцький вже послав сигнал про намір зайнятися цим питанням. Під час передвиборчої кампанії він зустрічався з польською діаспорою в США, а після інавгурації призначив Агнешку Єнджак міністром польських справ та поляків за кордоном у своїй канцелярії. Це найкращий доказ того, що президент Польщі бачить величезний потенціал польської діаспори та має намір зміцнювати зв’язки з нею, будуючи нові мости між поляками. Ми повинні постійно працювати над розширенням та зміцненням цих контактів. Ми повинні створювати можливості для зустрічей з представниками польської діаспори віч-на-віч. Тоді буде створено справді міцну структуру, яка працюватиме на розвиток Польщі. «Залиште це полякам. Для них немає нічого неможливого», – говорив Наполеон. Розкриття потенціалу польської діаспори ще раз підтвердить, наскільки точними були його слова.
