Україно, ми повелися з тобою ганебно
Ми обіцяли підтримувати тебе так довго, як буде необхідно, але спершу ми вклонилися Путіну, а потім… нам стало нудно, – пише Edward LUCAS
.Дорогі українці, нам дуже шкода. Велика Британія та західноєвропейські країни продовжують повторювати, що вони «на боці України», і цю тезу ми могли почути нещодавно хоча б з уст Фрідріха Мерца, Еммануеля Макрона та Кіра Стармера. Але зовсім інша правда випливає на поверхню у світлі останніх вимог адміністрації Дональда Трампа, яка вимагає, щоб Київ погодився поступитися своїми територіями загарбнику протягом наступних кількох днів. Насправді ж, спочатку ми були налякані, а потім… ми знудились. Ваша боротьба за захист свободи, демократії, верховенства права, суверенітету та гідності, до яких ми ставилися як до чогось, даного нам раз і назавжди, була неймовірно надихаючою. Ми закликали вас не здаватися. А потім залишили вас у скрутному становищі.
Нашою першою ганебною помилкою було добровільне ув’язнення в ментальній в’язниці, що охороняється ядерним шантажем. У вересні 2022 року адміністрація Джо Байдена заявила, що Росія, ймовірно, відповість на свою неминучу поразку на полі бою тактичним ядерним ударом. Замість того щоб протистояти цій обурливій загрозі, ми дозволили себе залякати. Ми не надіслали вам обіцяну зброю, яка дозволила б вам розпочати ефективний контрнаступ.
Наші східноєвропейські союзники, чуття яких загострилося завдяки великому історичному досвіду, попереджали, що єдиний спосіб вигнати демона російського імперіалізму — це виграти війну та досягти політичних змін у Росії. Українці поділяли цю точку зору. Вони усвідомлювали, що такий сценарій несе ризики. Але поразка означала б катастрофу. Однак, з точки зору Західної Європи, це було надто ризиковано. Вони боялися, що перемога над Росією розв’яже хаос, можливо, навіть громадянську війну, ядерні та терористичні атаки, а також економічні потрясіння. Стабільний постпутінський режим, з іншого боку, міг би обернутися проти нас. Тож ми відступили.
Єдність, яку ми проголосили, виявилася обманом. Деякі країни, включаючи країни Балтії, напружили всі свої сили, щоб якнайкраще вас підтримати, одночасно посилюючи власну оборону. Але решта не змогла виконати навіть найпростіших завдань, таких як зупинка тіньового флоту, який перевозив російську нафту, або захоплення заморожених російських резервів та інших активів вартістю щонайменше 200 мільярдів євро, що могло б зміцнити ваші фінанси. Ваша нині потужна збройова промисловість з її неймовірно інноваційними дронами, ракетами та іншою зброєю працює на півоберту через брак коштів.
Ми обіцяли підтримувати Україну стільки, скільки потрібно, але ніхто конкретно не сказав, що саме це означає. Так, ми надавали допомогу, але не дуже велику, а потім спостерігали, як ви билися до останньої людини. Влітку 2023 року ми змусили вас розпочати коштовний наступ, хоча ви були недостатньо підготовлені та недоозброєні — ми б ніколи не наказали власним збройним силам воювати в таких умовах. В результаті сотні тисяч ваших найкращих солдатів втратили життя, фізичну форму та психічне здоров’я. Мільйони людей втратили близьких. Ми ніколи не зможемо віддячити вам за це, навіть якщо нарешті виконаємо свою частину роботи.
Чим більше слабкості ми проявляли, тим більше ми підтверджували переконання Путіна, що не варто здаватися. Так, втрати для російської економіки величезні, як і кількість російських жертв. Але Путін не зупиниться, поки його не зупинять. А ми цього не зробимо. Можливо, вам якось це вдасться. Ми були б дуже вдячні, бо наші заходи оборони та стримування не досягнуть рівня, достатнього для ефективної протидії загрозі, ще принаймні протягом десятиліття.
Ми не зупинилися лише нас ускладненні вашої перемоги. О ні. Ми також переливали на вас наші дедалі більш програшні переконання. Ви ж, напевно, розумієте, що справедливість — репарації та судові процеси за воєнні злочини — неможливі. Ви повинні визнати, що деякі регіони (і люди, які їх населяють) мають бути залишені напризволяще. Членство в НАТО, попри попередні запевнення щодо «відкритих дверей», більше не є варіантом.
Ніби всього цього було недостатньо, ми вирішили вірити в нездійсненні мрії. Росія, безсумнівно, продемонструє здоровий глузд і компроміс, щоб досягти справедливого та тривалого миру. Однак насправді ми зробили все можливе, щоб припинення вогню, якщо воно таки відбудеться, не було ні справедливим, ні тривалим.
Що далі? Якщо ми не хотіли воювати з Росією, маючи вас поруч — сильного, об’єднаного, наполегливого та спроможного союзника — чому ми повинні боротися за ваш захист після того, як ви кривавили, були травмовані та принижені? Якщо ми змусимо вас підписати припинення вогню, ми пожертвуємо не лише вашою справою, а й нашим бастіоном оборони.
Ми не можемо ховатися тільки за боягузтвом. У нас є інші, кращі виправдання. Одне з них – егоїзм. Ми не хотіли зазнавати економічних втрат. Ось чому ми не обрали санкції, які б справді зупинили військову машину Кремля. Деякі з нас, особливо довірливі американці, розглядають повоєнну Росію як спокусливу бізнес-можливість. Чоловіки з обличчями, не заплямованими співчуттям, думають, що мир наповнить їхні кишені. Як виявляється, жадібність – це добре.
Але справжня причина ще більш ганебна. Ваша ситуація стала просто нудною. Спочатку ви були модними, зі своїми веселими синьо-жовтими прапорами, фотогенічними людьми та блискучими мемами. Допомога вашим біженцям та транспортування гуманітарної допомоги через Європу (виявляється, Україна напрочуд близько) змушувала нас почуватися благородними та мужніми. Але сьогодні це вже минуле. Тепер це Газа. І Судан. Нам не вдалось так довго утримувати на вас увагу.
.Як поганий партнер, який намагається розірвати стосунки, ми постійно повторюємо, що це не ваша вина. Ми хочемо залишитися друзями. Сподіваємося, що ви станете добрими сусідами, приймете поразку з гідністю та не почнете дуріти з помстою. Правда, однак, полягає в тому, що ви давно махнули на нас рукою та пішли своїм шляхом. Ви більше не відчуваєте навіть розчарування. У ваших очах європейські політичні лідери стали неістотними. Водночас ви демонструєте – і цілком справедливо – відкриту недовіру до адміністрації Трампа. Вашим пріоритетом зараз є виживання та самодостатність. Альтернатива – зникнення.
А ми? До самого кінця думаємо лише про себе. Вибачте нас.
