Eryk MISTEWICZ: 250 років боротьби з російським імперіалізмом

250 років боротьби з російським імперіалізмом

Photo of Eryk MISTEWICZ

Eryk MISTEWICZ

директор Інституту Нових Медіа, видавник місячника «Все що найважливіше», лауреат польської Пулітцерівської премії.

Ryc.: Fabien Clairefond

Інші статті цього автора

Вже понад 250 років Центральна Європа бореться  з тим самим. 160 років тому спалахнуло повстання, в якому поляки, українці, литовці та білоруси разом виступили проти деспотизму російського царя та російського імперіалізму. Сьогодні вони єднаються в допомозі Україні.

.Я живу у Варшаві, столиці Польщі, що знаходиться 150 км по прямій  до Бреста, міста на кордоні з Білоруссю, яка сьогодні знаходиться під великою рукою Путіна.

Трасу Брест – Варшава вже 250 років росіяни долають кожні кілька десятиліть, рушають “на Варшаву” з імперіальною карною експедицією, кожного разу тримаючи за ціль “раз і назавжди” знищити Польщу, вибити поляків. Сценарій завжди однаковий: в один бік їдуть возами, пізніше в XX столітті вже танками; спалюють, вбивають, ґвалтують; нищать польську інтелігенцію, решту вивозять в Сибір, чи на вапняки в Катині, Старобєльску, Осташкові, вивозять дітей, машини, все, що вдасться забрати. 

Аж дивно, що після кожного з десятка імперіалістичних набігів зі сходу Польща вставала, що поляки відбудовували свою країну, свою демографію, свою освіту, свою культуру, навіть свою мову. Бо це все свідомо нищили.

За 250 років імперських походів на мою країну росіяни найчастіше домовляються з німцями. Росіяни й німці вже чотири рази ділили між собою мою Польщу. Зробили це на довгі 123 роки, від 1795 року аж до 1918. І знову перед Другою світовою війною Гітлер і Сталін у 1939 році підписали договір про розподіл Польщі між собою. Коли в Другій світовій росіяни йшли на Берлін, вони затримались, щоб німці могли спокійно вбити мешканців, які залишилися живими після Варшавського повстання, та перетворити мою столицю на порох. Мало хто знає, що весь нинішній прекрасний центр Варшави, включно зі Старим містом і Королівським замком, був відбудований після війни поляками. А росіяни чекали, доки німці зрівняють їх із землею.

Ті 150 км, що відокремлюють Варшаву від кордону з путінською Білоруссю, змушують повітря вібрувати питанням, схожим на ті, які були досвідом моїх прапрадідів, прадідів і дідів: боротися і будувати опір імперіалізму чи здаватися, віддавати свою землю, погоджуватися на вбивства, зґвалтування, брати участь у тій чи іншій формі співпраці, просто робити хороший бізнес в обмін на якусь деградацію (як це сталося між 1945 і 1989 роками, коли Польща в межах радянського блоку мусила віддавати свої багатства до радянської Росії). Бунтувати й підіймати голову, боронитися, повставати чи здаватися?

.За останні 250 років схожі питання ставили собі не лише поляки, а й литовці, латиші, естонці, білоруси, українці, чехи… Одне з багатьох повстань спалахнуло 160 років тому в січні 1863 року. Поляки, українці, литовці, білоруси разом боролися з Росією. Це було не перше таке повстання. Після півтора року боїв, після багатьох втрат росіяни відправили повстанців, що вижили, до Сибіру. Після цього повстання ще будуть наступні. Така вже доля наших країн. 

Eryk Mistewicz

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 19 stycznia 2023