Новий бліцкриг. Як дрони змінюють обличчя війни

Європа все ще живе у спогадах про холодну війну, але війна майбутнього відбувається тут і зараз. Дрони, космос, мобільність і швидкість – це нова логіка поля бою. Чи готові Польща, Литва, Німеччина та Франція до зіткнення з Росією, яка хоче змінити результат холодної війни? Чи можуть країни Балтії розвалитися за один день, а танки раптово стати металобрухтом? Чи майбутнє Європи залежить від того, чи ми змінимо менталітет?

Michał KŁOSOWSKI: Почнемо з фундаментального питання: як ви оцінюєте стан оборони Європи – Польщі, Франції, Німеччини – перед обличчям викликів, які несе з собою війна в Україні?

Ołeh DUNDA: Європа досі живе старими оборонними ідеологіями. Генерали мислять так, ніби це все ще 20 століття. Танки, важка артилерія, оборонні лінії, як-от лінія Мажино… Однак сьогоднішня війна — це не війна танків. Це війна швидкості, мобільності, зв’язку та безпілотників. Я бачив це на передовій, на Донбасі, під Бахмутом, на півдні… Там перемагає не сталь, а інформація та комунікація. Європа повинна революціонізувати своє мислення про оборону. Якщо вона цього не зробить, то буде — і я кажу це без пафосу — знищена в перші ж дні потенційної війни.

– Це сильні слова. Чи не перебільшуєте Ви, коли говорите про загрозу всій Європі?

– Не перебільшую. Подивіться на карту країн Балтії. Вільнюс розташований лише за тридцять кілометрів від кордону. Одного дня росіянам достатньо, щоб, використовуючи рій безпілотників та паралізуючи комунікацію, посіяти там хаос. Так само як німці в 1940 році розтрощили за лічені дні Францію, яка нарешті мала потужну армію, а все ж впала за лічені дні. Чому? Тому що в німців було нове уявлення про війну: бліцкриг. Вони були швидшими, мобільнішими, більш технологічними. Скажу прямо: країни Балтії можуть впасти за один день. Вільнюс, Нарва та Даугавпілс сьогодні – відкриті ворота. Росіяни могли б використовувати безпілотники, саботаж та хаос у комунікаціях, так само як це зробили німці в 1940 році, щоб захопити ці міста.

– І що тоді?

– Якщо країни Балтії впадуть, Україна втратить свою базу підтримки. Для нас захист Вільнюса навіть важливіший, ніж захист Бахмута. Без Європи ми не переможемо, а Володимир Путін може використати як російську меншину, так і «зелених чоловічків» та морський десант, щоб захопити стратегічні балтійські порти. І жодна країна НАТО не наважиться на них там напасти.

– А Польща? Ми — східний фланг НАТО, головний хаб підтримки України.

– Скажу прямо: Польщі також потрібно змінити свій менталітет. У вас є танки з Кореї, ви купуєте літаки, але в реаліях майбутньої війни все це нісенітниця. Йдеться не про повторення наших помилок. Ми в Україні зробили їх до 2022 року, вірячи у важке озброєння. Вам просто потрібно вчитися у нас, у наших солдатів. Ось чому спільні польсько-українські контингенти, навчання та обмін досвідом є важливими. Це взаємовигідна ситуація: поляки вчаться сучасної війни, українці отримують підтримку.

– Ви кажете, що поле бою в Україні перетворилося на лабораторію, де випробовуються стратегії, технології та навіть ідеї. Що ви маєте на увазі?

– Україна сьогодні є найбільшою у світі військовою лабораторією. Кожен день на фронті – це експеримент, у якому стикаються не лише армії, а й технологічні системи, ідеології та способи мислення. Європа повинна це зрозуміти: якщо вона хоче знати, як виглядатиме війна майбутнього, нехай подивиться на Бахмут, Авдіївку, Херсон. Там безпілотник витісняє танк. Там супутниковий зв’язок вирішує для перемоги більше, ніж дивізії. Там Росія та Україна вчаться одна в одної – швидко, жорстоко, без поблажок.

– «Військова лабораторія» – це сильний термін. Це означає, що Україна є свідком не лише оборонної війни, а й цивілізаційного експерименту: яка цивілізація швидше адаптується до нових умов?

– Але, звісно, ​​це також битва ідей. Війни виграються не сталлю, а ідеями. Німецький бліцкриг, зрештою, також був ідеєю спочатку. Сьогодні дрони – це ідея, космос – це ідея. Європа програє, якщо не наважиться мислити інакше.

– Ви говорили, що нова війна — це не лише питання мобільності та безпілотників, а й питання космічного простору…

– Так. Той, хто контролює космос, контролює поле бою. Без супутників немає ні дронів, ні зв’язку, ні логістики. Ось чому Ілон Маск сьогодні визначає безпеку Європи більше, ніж багато міністрів оборони. Україна використовує систему Starlink, Росія не має такої переваги, тому вона програє в Чорному морі. А Європа? У 2024 році Сполучені Штати запустили 151 космічну ракету. Європа запустила чотири. Це демонструє нашу залежність. Без власних космічних можливостей Європа назавжди буде приречена на рішення інших.

– Тож майбутнє війни — це не лише нові безпілотники та мобільність, а перш за все боротьба за орбіту?

– Так. Той, хто контролює космічний простір, контролює поле бою.

– Однак Росія виносить уроки з цієї війни. Яка її кінцева стратегічна мета?

– Очевидно, що Росію цікавить не лише Україна. Мета Росії — подолати наслідки холодної війни, вигнати американців з Європи та відбудувати щось на кшталт Варшавського договору. Для Кремля Україна — це лише випробування. Призом має стати вся Центральна Європа. Це не одержимість Володимира Путіна, а радше російська державна доктрина.

– Тож, і нам в Польщі закінчується час?

– Так. Це питання року, можливо, менше. Володимир Путін бачить, що Європа тільки починає говорити про збільшення своїх оборонних бюджетів, але їй на це потрібно п’ять років. А він діє сьогодні. Ось чому саме зараз для нього є «вікно можливостей».

– У Польщі ми часто говоримо про нашу гордість за перемогу над Радянським Союзом. Іван Павло II, Рейган, Тетчер, «Солідарність». Чи Росія справді вірить, що може змінити цю історію?

– Так. Росіяни не мислять категоріями поразки. Вони мислять категоріями помсти. Вони хочуть викреслити Михайла Горбачова з історії, відновити імперію. І це не марні мрії, а план, який вони зараз випробовують в Україні. Повторюю: це російська державна доктрина.

– Як бумеранг, у нашій розмові повертається поняття часу. Європі потрібно п’ять років, щоб збільшити свої бюджети. У Володимира Путіна є рік, можливо, менше. Війна — це також завжди боротьба за час — хто швидше вчиться, хто швидше адаптується…

– У Європі я часто чую: «Росія не може перемогти Україну, тому вона слабка». Це брехня. У 2021 році Україна мала найбільшу та найдосвідченішу армію в Європі. Не порівнюйте нас з Данією чи Литвою. Але Росія також вчиться, змінюється та адаптується. Кожен день війни – це урок для неї.

– Тож росіяни здатні на інновації?

– Так, але лише тактичні. Стратегічно вони залежать від Китаю. Китай ставиться до них як до бійцівських собак, але одного дня вони запропонують Європі: «ВІддайте нам ринок, а ми гарантуємо вам мир з Росією». І це буде справжнім випробуванням для Заходу.

– Тож яку пораду ви б дали європейцям?

– Я звертаю увагу на три речі. По-перше, змінити ідеологію командування та оборони. Ті, хто мислить категоріями танків, повинні піти. По-друге, інвестувати в космос, зв’язок та мобільність, а не в сталь. Майбутнє перед нами. По-третє, слухати Україну та вчитися на наших помилках. Не повторювати їх. Якщо Європа це зробить, ми зіткнемося з технологічною революцією, яка може змінити весь континент. Я був на європейських самітах. Лідери там говорять про збільшення оборонних бюджетів, але вони все ще мислять старими категоріями. Вони не готові змінити свій менталітет. Ось чому вони зазнають поразки — як Франція у Другій світовій війні. Повторюю, у Європи є щонайбільше рік, щоб змінити свій менталітет. Якщо цього не станеться, історія 1940 року повториться — цього разу у Вільнюсі, Ризі та Таллінні, де росіяни почнуть правити завдяки новим засобам ведення війни.

Інтерв’ю взяв Michał Kłosowski