
Нобелівські лауреати, фантасти та репортажисти. Які польські книги читають в Україні?
Польща має п’ятьох Нобелівських лауреатів з літератури, а Росія — чотирьох. Водночас в обов’язковій програмі зарубіжної літератури для українських школярів у кращому випадку був лише Адам Міцкевич. Тоді як росіян довгий час була величезна купа.
.Чи потужніша російська література за польську? Очевидно, що ні. Це результат впливу пропаганди та культурної експансії радянської і російської влади.
На щастя, ця ситуація змінюється. І українці не лише сильніше та детальніше відкривають власну літературу, а й літературу інших країн. Зокрема, й Польщі.
І сьогодні поговоримо про польських письменників, чиї книжки зараз можна без проблем купити в українських книгарнях.
“Заплатіть Відьмакові…”
.Мабуть, це та історія, коли не відразу згадуєш, хто її написав. Культовий “Відьмак” отримав статус легенди завдяки серії відеоігор, а серіал від Netflix (хоч і має абсолютно різні відгуки) остаточно зробив його частиною світової попкультури.
Анджею Сапковському було 38, коли у 1986-му він вперше написав історію Ґеральта з Рівії: професійного воїна, який за гроші вбиває різних монстрів у вигаданому всесвіті. Це стало стартом великої історії. В Україні серія книжок про відьмака виходить у видавництві “Клуб сімейного дозвілля”. Наразі можна придбати комплект із восьми томів.
І, до речі, про зв’язок Сапковського з українськими фанатами. Минулого літа він давав інтерв’ю проєкту Fantastic Talk(s) і там видав екслюзив – працює над новою книгою:
“Я ніколи не говорю таких речей, тому що зі мною ніколи не знаєш. Може, щось зроблю, а може, ні. І досі, коли я казав, що щось напишу, а потім не писав, люди скаржилися, ніби я їх обдурив і ніби я збрехав. Ось чому я не люблю говорити про те, що я роблю, доки не закінчу це робити. Тому що поки я не закінчу це, я не думаю, що воно існує. Але оскільки я завжди роблю виняток для українців, то зроблю це і цього разу. Так, я працюю над новою книгою про відьмака і досить старанно. Це може зайняти рік, але не більше”, – зазначив автор.
Нобелівські лауреати
.“За наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перехід меж як форму життя”, – саме за це польська письменниця Ольга Токарчук отримала Нобелівську премію з літератури за 2018 рік.
І, мабуть, саме її книжок найбільше можна знайти зараз на українському ринку. Вони виходять у видавництві «Темпора», серед них є такі: “Емпусіон”, “Мандрівка людей книги”, “Шафа”, “Е.Е”, “Момент ведмедя”, “Останні історії”, “Химерні оповідання”, “Гра на багатьох барабанчиках”, “Правік та інші часи”, “Дім дня, дім ночі”, “Бігуни”, “Книги Якова”.
Хто ще з польських нобелівських лауретів з літератури доступний прямо зараз для українського читача?
Перший з них – Генрик Сенкевич. Його роботи українською виходять у видавництвах “Folio” та “Навчальна Книга Богдан”. Передусім, це «Камо грядеши», «Хрестоносці», «Вогнем і мечем», «Пан Володийовський» і «Потоп».
Наступним йде Владислав Реймонт. Він реалістично описував польське селянство, відтворюючи польський побут і місцевих персонажів. Злидні, голод, дикі звичаї, жорстокість між родичами і похмурий вайб — це те, що було часто присутнім в його творчості.
І лише наприкінці 2023 року українці отримали можливість почитати Реймонта завдяки видавництву “Yakaboo Publishing”. Щоправда поки видали лише його “Мрійникa”. Це історія про касира на маленькій залізничній станції, який втікає у Париж, мріючи про надзвичайне кохання і відчуваючи тугу за омріяним недосяжним життям.
Чеслава Мілоша українською ви не знайдете, а Віслава Шимборська представлена однією збіркою – “100 віршів”. Її видали до сторіччя від дня народження польської поетеси та лауреатки Нобелівської премії 1996 року. Зробили це видавництво “Крок” та Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку. У книжці – твори різних років, оздоблені післямовою перекладача Андрія Савенця.
Польський репортаж
.Тут, перш за все, варто згадати Вітольда Шабловського. Особливу популярність серед українських читачів йому принесла книга “Як нагодувати диктатора”. Це історії життя п’ятьох диктаторів ХХ століття – Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота – у спогадах їхніх кухарів. Журналіст мандрував чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею), щоб написати цю книгу.
А далі ще зробив своєрідне продовження – книгу “Кухня терору”. Для цієї книги Шабловський об’їздив Росію, Україну, Білорусь та інші колишні радянські республіки. Він спілкувався з особливими кухарями – Віктором Бєляєвим, який контролював кремлівську кухню, із тими кухарями, які працювали під час воєн, що розв’язала Росія, з кухарками Чорнобиля, а також тими, хто пережив і запам’ятав на все життя часи сталінського Голодомору в Україні. Вітольд переконаний, що через кухонні двері можна так добре показати не лише людські історії, смакові звички чи вподобання кухарів і тих, кому вони готували, а й маніпулятивні механізми влади – жорстокої та безжальної, зосередженої в руках божевільних вождів, генсеків та інших партійних діячів.
Обидві книги вийшли українською у “Видавництві Старого Лева”.
Ще один культовий польський репортажист – Ришард Капусцінський. Зараз українською можна придбати його “Гебан” – історії про Африку та “Ще день життя” – про Анголу.
Не можна оминути увагою тексти Войцеха Тохмана, що вийшли у видавництві “Човен”. Зокрема, “Ти наче камінь їла” – про війну в Боснії і Герцеговині 1992–1995 років, у якій автор оповідає про повоєнний час: група науковців на чолі з доктором Евою шукає масові поховання мусульман, убитих під час “етнічних чисток”. Натомість його друга книга українською – “Сьогодні ми намалюємо смерть” – розповідає про геноцид у Руанді.
У тому ж видавництві “Човен” також українською можна придбати книгу польської репортажистки Малґожати Реймер “Болото солодше за мед”. Це історія про Албанію, уражену терором Енвера Ходжі, диктатора-параноїка, для якого навіть сталінська Росія та маоїстський Китай були надто ліберальними.
Що ще читають українці?
.Я – книжковий блогер, тому було б дивно не запитати про польські книги, видані в Україні, які читають мої підписники. I ось що ще вони назвали:
- “Самотність у мережі”, Януш Леон Вишневський.
- “Легенда про зміїне серце”, “Порожнє небо”, Радек Рак.
- “Цинамонові крамниці та інші оповідання”, Бруно Шульц.
- “Оповістки з Меекханського прикордоння”, Роберт Веґнер.
- “Голокост F”, Цезарій Збєшховський.
- “Соляріс”, Станіслав Лем.
- “Г’юстоне, у нас проблеми”, Катажина Ґрохоля.
- “Крига”, Яцек Дукай.
- “Морфій”, “Король”, Щепан Твардох.
- “Безцінний”, Зиґмунт Мілошевський.
- “Тартак”, Даніель Одія.
- “220 маршрутів”, Малгожата Гутовська-Адамчик.
- “Голова змія”, Лукаш Орбітовський.
- “Господар крижаного саду”, Ярослав Ґжендович.
Польська книжкова полиця
.Повернімось до теми справедливості. І того, що польські автори та авторки багато років були недостатньо відомі українцям. Зараз ця ситуація виправляється у тому числі завдяки проєкту “Польська книжкова полиця”. Його мета – поповнити українські бібліотеки польськими виданнями. І у 2023 році бібліотеки України отримали 30 тисяч книг польських авторів. Це 1500 комплектів перекладів польської класики і сучасної літератури різних жанрів для дорослих та дітей для 1400 бібліотек.
Польська книга в Україні стає помітнішою та впливовішою. І зараз українці можуть знайти твори поляків різних жанрів та тем: від пригод відьмака до історій про африканські країни. І, скоріше за все, це знайомство з літературою сусідньої країни ставатиме міцнішим та довготривалішим.
Ołeksij Simonczuk
