Prof. Michał KLEIBER: Польща сьогодні – для нашого добробуту завтра

ua Language Flag Польща сьогодні – для нашого добробуту завтра

Photo of Prof. Michał KLEIBER

Prof. Michał KLEIBER

Головний редактор журналу "Wszystko Co najważniejsze". Професор Польської академії наук. Президент Польської академії наук 2007-2015, міністр науки та інформаційних технологій 2001-2005, соціальний радник президента Леха Качинського у 2006-2010 роках. Голова Польського комітету у справах ЮНЕСКО. Кавалер Ордену Білого Орла.

Панівна атмосфера суспільного життя пригнічує ключову ознаку суспільства, що стрімко розвивається – загальну віру у важливість взаємної довіри як умови спільного успіху, – prof. Michał KLEIBER

.Складність багатьох аспектів функціонування сучасного світу вимагає постійного глибокого осмислення нашої поточної ситуації та перспектив подальшого стабільного, тривалого розвитку. Тож поставмо питання, чи сьогоднішня Польща, така, яка є, з багатьма успіхами за останні три десятиліття та все ще деякими слабкостями, є гарним провісником нашого успішного майбутнього.

Почнемо із зовнішньої політики. Нам потрібна глибоко продумана та ефективно реалізована політика, стратегічно орієнтована та здійснювана на основі автономії прийняття рішень у державі, але за активної участі в діяльності транснаціональних організацій, важливих для нашої безпеки та розвитку. Тому надзвичайно важливо використовувати наш значний потенціал для впливу на політику Європейського Союзу та нашу роль ключової країни для стратегії НАТО на східних околицях Альянсу. Наперекір вражаюче зростання нашої економіки за останні десятиліття, нелегко бути повністю задоволеним у цьому першому питанні. На жаль, ми не можемо знайти підтримку з боку органів ЄС для багатьох аспектів нашої внутрішньої політики – з огляду на дилеми політики ЄС щодо обсягу суверенітету держав-членів, це дуже складне завдання, але в довгостроковій перспективі необхідне.

Попри надзвичайно складну ситуацію всередині Союзу сьогодні та декларовану необхідність кардинальних змін у його роботі, не можна нехтувати нашими зусиллями здобути міцну позицію в ньому. Було б корисно активно укладати альянси з різними державами-членами, не обов’язково щодо всієї політики, але принаймні щодо багатьох конкретних питань, які для нас важливі. Шкода, що вже практично не функціонує т. зв. Веймарський трикутник, також важко бути задоволеним ситуацією всередині Вишеградської групи. Добре, що ідея Ініціативи трьох морів розвивається швидко та ефективно, об’єднуючи 13 країн ЄС, які мають багато спільних інтересів щодо розвитку.

Розширення економічної співпраці з надійними партнерами з ЄС в рамках ідеї економічної регіоналізації, заміна значної частини глобальних контактів, обтяжених невизначеністю, є надзвичайно актуальними сьогодні. Ми створюємо хороші перспективи для такої співпраці через нашу надійну діяльність в рамках НАТО, таку як високий відсоток ВВП, що виділяється на оборону чи допомогу Україні. Це приносить нам багато виправданої похвали та ефективно створює наш позитивний міжнародний імідж – стараймося, щоб ЄС також брав участь у його створенні.

Позитивним елементом іміджу країни також має бути демонстрація віри – маючи на увазі як емпатію, так і добре зрозумілу особисту зацікавленість – у необхідності надання масштабної допомоги багатьом бідним суспільствам у країнах т.зв. Глобального Півдня. З огляду на серйозні кліматичні та екологічні загрози, що існують у деяких регіонах світу, нерівномірне глобальне зростання населення, масові міграції та міжкультурні конфлікти, а також широку доступність будь-якої інформації, включно з інформацією, що розкриває глибоку соціальну нерівність, діяльність для громадського мислення та солідарності в прийняття рішень стає все більш важливою для нашого майбутнього. Свідома та контрольована допомога зменшує глобальну нерівність і позитивно впливає на соціально-політичні реалії в країнах, що розвиваються, і приносить багато переваг усім у світі – допомога цим суспільствам, звичайно, краще за все реалізована в місцях, де вони живуть. Діяльність щодо усунення цивілізаційної несправності багатьох спільнот у всьому світі є найкращим, а може, і єдиним гарантом тривалої глобальної політичної стабільності. Однак це не заважає нам запитувати про понесені при цьому витрати та їх розподіл між країнами, які допомагають. Необхідною умовою для ефективного подолання цих, так би мовити, природних проблем, безсумнівно, є міжособистісна солідарність, яка в цьому контексті трактується як допомога багатих країн бідним суспільствам.

У національних питаннях ми повинні підтвердити важливість задекларованої, глибоко продуманої і значною мірою вже реалізованої турботи про безпеку – військову, енергетичну, медичну, соціальну чи нових цифрових технологій. Серед викликів є також проблеми за нашим східним кордоном, які не дають надії на швидке політичне вирішення, пом’якшення дилем, пов’язаних із кліматичною політикою, чи подолання посилення міграційних процесів. Для досягнення справжнього успіху у сфері тривалого, стабільного соціально-економічного розвитку необхідні не занадто регульоване право, відповідне управління суспільними благами та постійно поширювана сучасна інфраструктура.

У стратегії розвитку країни все більший акцент має бути на її міжгалузевому, випереджувальному характері, успішно реалізованих проєктах та генеруванні синергічних ефектів. Прикладом необхідності такої співпраці може бути охорона здоров’я, яка потребує співпраці класичної медицини з досягненнями біології, біомедичної інженерії та широкої медичної освіти. Іншим прикладом необхідності міжгалузевої співпраці можуть бути інновації, які потребують послідовної наукової, економічної та фінансової політики. Через величезний економічний потенціал, з одного боку, та етичні загрози, з іншого, ще одним прикладом широкого співробітництва багатьох сфер економіки є процеси створення та впровадження нових цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту.

Ключовою інвестицією в розвиток, необхідною для створення людського та соціального капіталу, є освіта на всіх рівнях, яка відповідає сучасним викликам і здатна передавати актуальні знання про світ та його проблеми, стимулювати творчість, здатність до співпраці та міжособистісну довіру. Дуже несприятливим у цьому контексті є те, що наша сучасна освітня система ще далека від широкої суспільної підтримки, що підриває її стабільність та ефективність. У сучасному складному та швидко мінливому світі загальна віра в ефективність системи освіти є одним із ключових викликів для нашого майбутнього.

Невіддільним елементом сучасної держави є також продумана підтримка фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Складність сучасної науки та зростаючі етичні дилеми, які супроводжують використання деяких її досягнень, призводять до того, що важливою є синергію точних, природничих і технічних наук з одного боку та гуманітарних наук з іншого – актуальним прикладом цього є етичні дилеми, пов’язані з розвиток ШІ. У прикладних дослідженнях необхідно визначити основні пріоритети досліджень, узгоджені з планами розвитку інноваційної економіки. Наші амбіції щодо розвитку, які так залежать від креативності людей та інноваційності підприємств, вимагають постійного збільшення витрат на дослідження, які сьогодні, порівняно з національним ВВП, часто вдвічі нижчі, ніж у більш економічно розвинутих країнах.

Окрім освіти та науки, важливою є також підтримка культури як генератора соціального патріотизму, відкритості до світу та людської творчості, приділяючи особливу увагу контролю над темпами змін, що супроводжують т.зв. культурну революцію. Значне зменшення кількості туристів у південноєвропейських країнах, що зумовлено, зокрема, з підвищенням температури в середині літа, призводить до того, що у нашої країни з’являється значний туристичний потенціал. Масовий туризм вимагає підготовки та інвестицій в інфраструктуру, але їх прибутковість у світі дуже помітна. Наприклад, у Хорватії прибуток від туризму досі становив 26% ВВП, а в Греції 18,5 відсотка, тоді як у нас навіть у рекордному за цим показником 2019 році цей показник не перевищував 8 відсотків. Туризм також є дуже хорошим способом побудови позитивного іміджу сучасної Польщі.

Говорячи про популяризацію нашої країни, не можна не згадати про необхідність посилення закордонної активності ЗМІ. Відсутність будь-якого повідомлення про глобальні проблеми з нашої польської точки зору є великим недоліком. Наскільки багато можна зробити в цьому питанні, яскраво демонструє проєкт «Розповідаємо світові про Польщу», який здійснює Інститут нових медіа, видавець «Все, що найголовніше», який робить доступними тексти польських авторів, що формують погляди, у понад 80 країн світу, торкаючись важливих для Польщі та поляків тем.

Категорично не можна забувати про необхідні «додаткові активи» для стабільного соціально-економічного розвитку. До них належать, серед іншого: популяризація масштабів і методів проведення публічної дискусії, включно з критичним осмисленням панівної моделі культури політичної комунікації, шляхів отримання підтримки політики модернізації та переконання щодо справедливого розподілу її витрат, а також підтримки неурядових громадських ініціатив. На жаль, у цьому контексті те, що заслуговує на різку критику в сучасній Польщі, – це гострий за формою та змістом політичний конфлікт, який посилює розбрат між усім суспільством і надзвичайно ускладнює ефективну реалізацію наших прагнень розвитку.

Панівна атмосфера суспільного життя пригнічує ключову властивість суспільства, що стрімко розвивається, – загальну віру у важливість взаємної довіри як умови спільного успіху. Сьогодні ми є країною, розділеною на спільноти, які погано спілкуються між собою, не вміють розуміти та співпрацювати одна з одною. Тож подумаймо, у якому напрямку ми маємо формувати нашу мінливу систему цінностей, які елементи нашої культурної традиції та почуття національної ідентичності добре служать розвитку країни та не повинні бути порушені, як відновити великий дефіцит соціального капіталу в Польщі, зрозумілий як наша загальна здатність до конструктивної співпраці та взаємної довіри.

Ми повинні поважати наші вкорінені традиції та водночас не замикатися перед культурними відмінностями, що виникають. Виховуймо патріотизм, не боячись відкритості до світу, підтримуймо сумлінність у роботі без бюрократичних труднощів, винахідливість без лукавства та корупції, доброту без кумівства, демонструймо повагу до компетенцій без звеличення еліт, справжню, а не лише декларативну, міжособистісну солідарність, та багато інших необхідних рис для досягнення прагнень розвитку.

.Виклики, що стоять перед нами сьогодні та були коротко представлені вище, мабуть, можна було б підсумувати назвою моєї нещодавно опублікованої збірки статей «Мудра Польща, об’єднана Європа, солідарний світ». Додамо лише, що для досягнення зазначених тут цілей нам також потрібна спільна віра в те, що «віра творить чудеса» – тобто невіддільним елементом ефективної політики є сміливе створення образу майбутнього, послідовна реалізація цієї політики та отримання підтримки для неї з боку всього суспільства.

Michał Kleiber

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 21 października 2023