Світ потребує рефлексії та мудрості, а не революції
Prof. Michał KLEIBER
Фельєтон для Другої Сторінки, тобто вступ головного редактора з 53-го числа щомісячника «Все, що найважливіше»
.ЗМІ наголошують ідеї політиків, які мають характер далекосяжних, часто навіть революційних змін. Це легко зрозуміти – зміни, які повністю порушують поточний порядок, автоматично викликають інтерес читачів і глядачів вище середнього і створюють зростання популярності певного медіа – на відміну від випадків, коли політики представляють незначні покращення в наявних рішеннях. Найчастіше вони залишаються непоміченими охочими до сенсацій спостерігачами, що звикли до стандартів сьогодення, викликаючи можливий інтерес лише експертів у тій чи іншій галузі. Між тим, складність проблем сучасного світу призводить до того, що політики постійно потребують ухвалення важливих рішень з наслідками, які важко повністю передбачити. Таким чином, дилема вибору між глибоко продуманим прагматизмом прийняття рішень і емоційним радикалізмом набула нині надзвичайого значення.
Є, звичайно, моменти, коли революційні зміни та дії для них рекомендовані – політична трансформація в Польщі та інших країнах нашого регіону була яскравим прикладом цього, і запроваджені тоді зміни, ймовірно, мають бути ще радикальнішими в деяких аспектах. Популяризація багатьох аспектів онлайн-комунікації, звичайно, також є прикладом швидких змін, які приносять безперечні соціальні переваги. Сьогодні політична відповідь на актуальні загрози з боку Росії, безумовно, потребує далекосяжних і динамічних змін. Проте переважна більшість сфер суспільного життя нині перебувають у зовсім іншій ситуації. Економіка, освіта, охорона здоров’я та навіть енергетика, в яких сьогодні так стрімко домінують потреби захисту клімату, є прикладами сфер, у яких завжди необхідні регуляторні зміни слід запроваджувати поступово, з добре врахування при прийнятті рішень продуманих висновків, зроблених на основі реалізації чергових етапів вдосконалення. Корективи, внесені таким чином, по роках приносять задовільні трансформаційні зміни, забезпечуючи на цьому шляху гармонійне зростання суспільної довіри до бажаного напрямку реалізованих реформ.
Причина необхідності посилатися на поступовість змін очевидна – думаючи про швидке запровадження фундаментальних змін, ми завжди приречені на відсутність інформації про наслідки наших рішень. Слід також пам’ятати, що в сучасному світі, сповненому різноманітних проблем, багато далекосяжних і швидко здійснених змін у політиці, навіть тих, які, здається, стосуються лише внутрішньої політики, мають потенціал ініціювати серйозні міжнародні конфлікти. Люди, які приймають рішення, повинні самокритично визнати, навіть лише собі, як мало вони знають про можливі наслідки своїх намірів, і розуміти необхідність поступової оцінки обґрунтованості їх реалізації. Більшість підприємців це добре знають і поступово впроваджують удосконалення у своїй виробничо-збутовій діяльності, постійно відстежуючи результати змін і оцінюючи можливу необхідність їх продовження.
Багато екстремальних груп у різних країнах вимагають радикальних, непродуманих змін із негативними далекосяжними наслідками, які легко передбачити. Не бракує чітких прикладів, що документують проблему, про яку йдеться. У Сполучених Штатах крайні ліві вважають існуючу там адміністративну систему абсолютно жахливою і через недосконалість у функціонуванні поліції вимагають негайного обмеження її фінансування, ліквідації державного органу, який займається імміграційними правилами та де факто відкриття кордонів для всіх бажаючих, або створення міністерства з питань расизму з правом накладати вето на будь-який законопроєкт, який не містить в явний спосіб елемент расової рівності. Звичайно, це має супроводжуватися драконівськими штрафами для тих, хто не дотримується цих правил. Іншим прикладом катастрофічних наслідків запровадження раптових змін фундаментальної суспільної ваги в політиці є конфлікти, викликані в багатьох країнах т.зв. моральною революцією та спробами легалізації діяльності, яка абсолютно не відповідає усталеній суспільній традиції. На жаль, пакт ЄС «Fit for 55» також можна віднести до не до кінця продуманих, схожим чином революційних ініціатив, які можуть принести різноманітні проблеми в контексті глобальної ситуації і які з самого початку викликали величезну суспільну полеміку.
Звичайно, треба визнати той факт, що навколо нас постійно відбуваються різні зміни, але стрімкі темпи їх широкої популяризації або навіть формальної легалізації стають причиною величезних соціальних конфліктів у багатьох країнах і цілих регіонах. В оцінці запроваджених таким чином змін, легко згадати багато критичних аргументів. До них належать, серед іншого: широкий суспільний опір далекосяжним змінам, які змінюють усталені стандарти життя громадян і функціонування підприємств і організацій, звинувачення в популістській політизації прийнятих рішень або високий ризик провалу реалізованих ідей, який складно обернути назад.
Попри таку оцінку, не можна, звичайно, забувати про сфери, суть яких полягає в принциповій зміні наявної дійсності. Тут ми маємо на увазі, наприклад, діяльність, що підтримує людську креативність та інновації, яка завжди повинна здійснюватися в умовах, що обмежують невизначеність та її потенційно негативні наслідки. Прикладом такої ситуації є поточна робота над широким впровадженням штучного інтелекту — робота, яка через численні непередбачувані наслідки має підлягати дуже суворим і глобально узгодженим правилам.
Необхідність поступових змін чітко простежується в нашій національній політиці. У сучасному суспільстві, настільки емоційному та поділеному у багатьох фундаментальних питаннях, помірні темпи коригування чинних регуляторних рішень є абсолютною необхідністю. Звичайно, важко заперечити, що наші відносини з Європейським Союзом, системи правосуддя, охорони здоров’я, освіти та соціальної допомоги потребують суттєвих трансформацій. Проте політичні умови та попередній досвід чітко вказують на те, що далекосяжні фундаментальні зміни можуть спричинити більше проблем, ніж користі. І справа не обов’язково в обґрунтованості дій і запропонованих змін, а в тому, як вони вносяться. Як інакше можна схарактеризувати суперечку про державний суверенітет в Європейському Союзі, яка має фінансові наслідки і яка, ймовірно, могла б виглядати зовсім інакше, якби окремі рішення щодо реформи нашої судової системи, суперечливі в очах багатьох політиків, запроваджувалися поступово, після переговорів і отримання підтримки для кожної з них від хоча б деяких країн-членів? Чи не варто було б більш обережно та поступово формулювати нашу, загалом здорову, політику щодо наших найважливіших партнерів з ЄС, тобто країн Веймарського трикутника, Франції та Німеччини, таким чином, щоб спонукати їх до обговорень, а не до негативних дій щодо нас на форумі ЄС? Чи не легше було б отримати широку громадську підтримку реформам нашої системи освіти, якби наступні нормативні акти пропонувалися після хоча б попередньої інформації про ефективність запроваджених раніше змін? Зауважимо, що поступово запроваджувані зміни можуть здаватися незначними та викликати негативні емоції у радикально налаштованої частини суспільства. Однак аргументи на користь такої політики безсумнівні – за ними легше досягти політичного консенсусу більшості, завдяки коротшому періоду підготовки їх можна швидше розпочати, вони безпечніші в сенсі уникнення серйозних провалів і дають змогу вчитися на помилках під час їх реалізації. І вони не повинні бути, всупереч тому, в чому часто звинувачують їх критики, прихованою спробою захистити статус-кво. Звісно, за умови їх послідовної реалізації та досягнення зрозумілої суспільству мети.
.В підсумку скажемо, що рішенням щодо темпів запроваджуваних змін завжди має передувати ретельний аналіз характеру проблеми, що розглядається, можливостей реалізації та небезпек невдач, вимог часу та поточної й прогнозованої політичної та соціальної ситуації в країні в наступні роки. Остаточне рішення має оптимізувати шлях до досягнення наміченої мети найбільш ефективним способом і забезпечити широке суспільне визнання.
