Баррі АЙXEHҐPIH: Польща в ритмі Gangnam Style

Польща в ритмі Gangnam Style

Photo of Barry EICHENGREEN

Barry EICHENGREEN

Професор економіки Каліфорнійського університету в Берклі, колишній старший радник з економічної політики Міжнародного валютного фонду, науковий співробітник Центру досліджень економічної політики (CEPR). Автор багатьох публікацій, зокрема «In Defense of Public Debt».

Ryc. Fabien CLAIREFOND

Інші статті цього автора

.Розвиток польської економіки був недооціненим успіхом останньої чверті століття – недооціненим, принаймні, з точки зору моєї країни – Сполучених Штатів. Все зводиться в цьому випадку до рівня ВВП на душу населення. На порозі 90-х років ХХ століття, на початку економічних перетворень, середній дохід у Польщі (виражений за паритетом купівельної спроможності) становив лише одну чверть від середнього значення в Європейському Співтоваристві. Через три десятиліття, напередодні пандемії COVID-19, польський ВВП на душу населення зріс на понад дві третини середнього показника, зафіксованого в країнах єврозони. За цей період дохід на душу населення в Польщі (знову ж таки за паритетом купівельної спроможності) зріс утричі. Окрім Східної Азії лише кілька економік можуть похвалитися такими результатами.

Польща досягла такого значного прогресу завдяки розвитку диверсифікованої і динамічної виробничої бази. Сільське господарство та сфера послуг, безумовно, відігравали свою роль, але основним драйвером, завдяки якому Польща досягла швидкого економічного зростання, було розширення та модернізація виробничого сектору, тобто тієї частини економіки, де додана вартість на одного працівника є відносно високою. Різноманітність секторів виробництва, які функціонують у Польщі, справді вражає – починаючи від продуктів харчування та напоїв, автомобільних запчастин, виробів з металу, гуми та пластмаси, закінчуючи хімікатами, машинами та електричним обладнанням.

Останнім часом польська промисловість почала рухатися в бік цифрової та екологічної трансформації. У відповідь на економічні проблеми, пов’язані з COVID‑ 19, компанії подвоїли зусилля з метою впровадження передових виробничих рішень та цифрових технологій. У країні функціонує все більш динамічний високотехнологічний сектор технологій, із стартапами, венчурними фондами та науково-дослідними лабораторіями, якими керують такі компанії, як Intel і Samsung. Окрім того, появилися нові інвестиції в зелені технології, напр., вітряні парки на Балтійському морі. У рамках Європейського зеленого курсу Польща прагне поступово диверсифікувати свій енергетичний сектор, обмежуючи роль видобутку вугілля та інших високовуглецевих секторів і видів діяльності.

Поки що все йде в правильному напрямку. Однак, ключовою є відповідь на таке питання: що далі? Досвід інших країн із середнім рівнем доходу свідчить про те, що Польщі ще потрібно пройти довгий шлях до завершення своєї зеленої та цифрової трансформації. Для порівняння варто навести приклад Південної Кореї, яка має подібну до Польщі економіку за деякими важливими параметрами, зокрема співмірним рівнем ВВП на душу населення, скромними сировинними ресурсами, залежністю від експорту продукції та демографічними показниками. Досвід Південної Кореї говорить про те, що для подальшого розширення польського виробництва ще є багато можливостей: частка вітчизняного виробництва у ВВП Кореї на 50% вище, ніж у Польщі.

Однак Польщі потрібно буде закрити цю прогалину не шляхом переміщення працівників у виробничий сектор – фактично, частка населення, зайнятого у виробництві, у Польщі вже вища, ніж у Кореї, – а шляхом підвищення продуктивності праці (тобто вартості продукції на працівника). На практиці Польщі доведеться підніматися по технологічних сходах у напрямку виробництва все більш складної продукції за прикладом Південної Кореї. Ось тут починаються справжні виклики.

Візьмемо, наприклад, сферу досліджень і розробок. Витрати на НДДКР у Польщі, виражені у відношенні до ВВП, становлять лише чверть видатків, виділених на ці ж цілі в Південній Кореї. Звичайно, Південна Корея є певним виключенням з правил, тобто відхиленням від правил, оскільки характеризується загалом високим рівнем досліджень і розробок. Тим не менш, вона встановлює у цій сфері стандарт, який потрібно досягти, якщо країна серйозно збирається піднятися по технологічних сходах. Тут важливою є урядова підтримка фундаментальних досліджень, а також більш щедрі податкові мотивації для бізнесу, щоб стимулювати прикладні дослідження. Ініціатива польського уряду «Промисловість 4.0» і пов’язані з нею гранти – це лише початок такої діяльності.

За більшістю використаних заходів Польща характеризується відносно високим рівнем людського капіталу. Однак, щоб він став справжньою технологічною силою, як це було у Південній Кореї, Польщі потрібно зробити набагато більше у сфері вищої освіти. Незважаючи на те, що Польща є двадцятою найбільшою економікою світу за ВВП, згідно з рейтингом Times Higher Education, серед 500 найкращих університетів світу немає жодного польського вишу. Для порівняння, Корейський Сеульський національний університет посідає 54 місце у світі, і, крім цього університету у Південній Кореї є ще чотири виші, які входять до 200 найкращих. Звісно, до подібних рейтингів слід ставитися з певною поправкою, однак, вони вказують на пріоритетний напрямок інвестицій. Показово, що в ході своїх прагнень розвинути вітроенергетики на Балтійському морі Польщі довелося скористатися допомогою Датського політехнічного університету (185 місце у списку Times Higher Education) для отримання спеціальних знань у галузі вітрогенераторної інженерії.

Окрім того, Південна Корея також пішла далі в плані географічної диверсифікації свого експорту. Близько 80 відсотків польського експорту йде практично на один ринок, тобто до країн Європейського Союзу. Менше 5 відсотків польського експорту йде до США, і лише 1 відсоток польського експорту йде до Китаю. Як наслідок, якщо Європейський Союз відчує легку економічну «застуду», у Польщі виникне небезпека заробити «пневмонію». Тим часом такий ризик став більш реальним, оскільки Європейський Союз стикається з перспективою ще більших витрат на енергоносії та економічної рецесії після вторгнення Росії в Україну.

Торгівля Південної Кореї більш диверсифікована: чверть її експорту йде до Китаю, 15 відсотків до США і ще 5 відсотків до Японії. Правда, повна картина складніша, оскільки частина корейського експорту до Китаю складається з деталей, які там монтуються, а кінцева продукція відправляється на інші ринки. Однак це не змінює основного твердження, що Польща експортує переважно до Європейського Союзу, а Південна Корея – на ринки всього світу. Це важливий показник того, що Польща має зробити зараз, а саме винести свою економічну діяльність за межі Європи.

Як Польща, так і Південна Корея стикаються зі значними демографічними проблемами, а в обох країнах прогресує процес швидкого старіння населення. Це створює проблеми для економічного зростання, оскільки ресурси, які можна витратити на освіту, дослідження та інвестиції в інфраструктуру, мають спрямовуватися на фінансування пенсій та охорони здоров’я. Більше того, внаслідок таких процесів зменшується відсоток населення, що сплачує податки, і зростає відсоток жителів, які отримують пільги. Однак, поки що Польщі вдавалося пом’якшувати проблеми, що виникають, за рахунок імміграції та працевлаштування працівників з України, Білорусі й інших країн. (У той же час, вона , безумовно, була менш привітною для біженців з інших «околиць»). Тим часом, Південна Корея має низьку толерантність до імміграції, і тому не в змозі поповнити свою робочу силу та уповільнити старіння населення.

Варто додати, що приплив іммігрантів має наслідки не лише уповільнення процесу старіння суспільства. Іммігранти, за своєю природою схильні ризикувати. Вони також є непропорційно більшим джерелом нових ідей. Там, де я живу, неподалік від Кремнієвої долини у Каліфорнії, іммігранти несуть із собою як інженерні знання, так і підприємницький дух. Нещодавно опублікована книга про так звану «мафію Paypal», тобто про засновників двох стартапів, які згодом перетворилися на PayPal, які потім брали участь у заснуванні десятків інших успішних технологічних компаній, нагадує читачеві, що аж дев’ять із десяти засновників, включаючи Ілона Маска та Пітера Тіля, обидва були іммігрантами до Сполучених Штатів..

В умовах напливу біженців з України польська толерантність до імміграції пройде важливе випробування. Початкову хвилю біженців, серед яких було багато людей, які вже мали зв’язки з Польщею, зустріли з розпростертими обіймами. Однак, невідомо, чи будуть наступні мільйони так само тепло вітатися. Однак їхній прихід – це не лише виклик, а й можливість. Якщо Польща хоче продовжувати підніматися економічними та технологічними сходами, їй слід повною мірою використовувати навички та досвід цих людей, а не закривати перед ними двері.

Баррі Айхенґрін

Текст був опублікований у щомісячнику думок “Wszystko co najważniejsze” та у світових ЗМІ в рамках проекту “Розкажемо Польщу світу”, що здійснюється у співпраці з Narodowym Bankiem Polskim (Національним банком Польщі, НБП) та Інститутом національної пам’яті.

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 29 kwietnia 2022