Святий Іван Павло ІІ – великий Будівник Мостів
Andrzej DUDA
Слово «понтифікат» походить від традиційного папського титулу Pontifex – Будівник Мостів. Ця символічна назва може бути одним з найважливіших ключів до зрозуміння багатства досягнень Івана Павла ІІ.
.«Але нам приключилося!» – ця спонтанна фраза папи Івана Павла ІІ, сказана в 1999 році під час історичного візиту в парламенті Республіки Польща, набрала символічного значення та впродовж надихає до роздумів. Адже вона влучає в саму суть, становлячи синтезу цього незвичайного понтифікату, долі Польщі і поляків та історії сучасного світу. Затримаймося і ми над посланням, яке в ній міститься – зараз, в 105-ту річницю від дня народження св. Івана Павла ІІ та через півтора місяця від 20-ї річниці його смерті.
Щоб добре зрозуміти роздуми папи-поляка, потрібно ознайомитися з їхнім контекстом. Тоді Іван Павло ІІ віднісся до слів польського державного гімну, який був написаний у 1797 році, коли нашої держави не було на карті Європи, оскільки вона була розділена трьома сусідніми країнами. В цей критичний період генерал Ян Хенрик Домбровський організував в італійській Ломбардії Польські Легіони, сформовані з патріотів, які перебували в той час в еміграції. Це формування давало нашому народу надію на повернення незалежності та представляло ідеї свободи – на погонах своїх кітелів солдати Легіонів носили горде гасло «Вільні люди є братами». Написана спеціально для них підбадьорлива пісня «Ще Польща не померла, поки ми живемо» виросла до рангу польського гімну.
Через двісті років в парламенті незалежної Польщі наш великий співвітчизник, котрий прибув з Ватикану в апостольському паломництві до батьківщини, віднісся до приспіву цієї пісні: «Марш, марш, Домбровський, з італійської землі до Польщі». І жартівливо додав, маючи на увазі свою білу сутану – ознаку папської гідності: «Ніхто не припускав, що в такій уніформі. Але нам приключилося!».
Так, історія часом так прискорюється, що важко собі уявити. Іван Павло ІІ залишив величезний, глибокий слід на сторінках історії. Обраний 16 жовтня 1978 року, він був першим главою Церкви за більш ніж 450 років, який походив з-поза меж Італії. Ще більше значення мав той факт, що він розпочав свою папську місію, прибувши з-за залізної завіси, яка розділяла Європу в період холодної війни. Для поляків та всіх народів, що знаходилися під впливом радянської влади, це був особливо визначний момент, який приносив радість та підбадьорення. Світ проходив через здивування та не знав, як далі розвиватимуться події. Незабаром ми всі могли переконатися, що переживаємо справжній феномен, який називають епохою Івана Павла ІІ. У понтифікаті папи «з далекого краю» майже все виявилося новим та переломним.
Слово «понтифікат» походить від традиційного папського титулу Pontifex – «Будівник Мостів». Ця символічна назва може бути одним з найважливіших ключів до зрозуміння багатства досягнень Івана Павла ІІ. Наш великий співвітчизник – видатний духовний та теолог, філософ, містик, митець, державний діяч та пророк – з палкою вірою присвятив себе зміцненню католицької спільноти, а також будівництву мостів між людьми різних релігій, народів і культур. Він мав особливе призначення до цієї місії. Належав до прихильників відкритої на світ Церкви, що стало реальним на ІІ Ватиканському соборі. Пережив та добре пам’ятав трагедію обидвох тоталітарних режимів – коричневого та червоного – які у своєму ідеологічному безумстві шовінізму, расизму та класової боротьби проголошували ненависть та презирство до людей, яких вважали ворогами. А одночасно він носив у серці прекрасну спадщину Речі Посполитої Багатьох Народів з XIV–XVIII століть – величезної держави, яка була утворена не внаслідок завоювань, а на підставі політичного порозуміння народів Центральної Європи та була основана на принципах парламентаризму, демократії та толерантності. Папа-поляк у тій колишній Речі Посполитій бачив передвісницю сьогоднішнього Європейського Союзу. Власне цей досвід та переконання – в поєднанні з величезною вірою та силою духу – дозволили Івану Павлу ІІ досягти таких вражаючих історичних успіхів.
Історія дискредитувала глузливе питання Сталіна з імперською зарозумілістю: «Скільки дивізій має папа?». Голе насильство виявилося безсильним проти євангельського послання «Не бійтеся!», яке Іван Павло ІІ проголосив під час інавгурації свого понтифікату і яким керувався у своїй діяльності протягом близько 27 років папського служіння. Іван Павло ІІ у значній мірі вплинув на повалення комунізму, визволення Польщі та інших країн Центрально-Східної Європи, занепад радянської імперії зла, припинення поділів та об’єднання Європи.
Спадщина Будівника Мостів – папи свободи та солідарності – залишається впродовж інспірацією, аби в іншій людині бачити передусім ближнього та неустанно шукати того, що єднає людей, а світ робить щораз кращим. Іван Павло ІІ з невичерпною енергією долав всілякі кордони, пороги та бар’єри. Під час 104 закордонних апостольських подорожей, не враховуючи надзвичайно часті поїздки по території самої Італії, він відвідав 129 країн світу, несучи послання миру також у місця, охоплені переслідуваннями та конфліктами. Ми, поляки, завжди будемо зберігати в серці спогади з дев’яти паломництв папи до батьківщини, бо кожне з них було для нас духовним святом. Він був прихильником екуменічного порозуміння та першим головою Католицької церкви, котрий увійшов до синагоги та мечеті, щоб виразити свою шану до інших монотеїстичних релігій. Він запровадив Церкву в третє тисячоліття, не вагаючись визнавати її історичні проступки та помилки. Сприяв діалогу між вірою та культурою, залишив багату спадщину проповідей щодо християнського розуміння людини як особи, бачення подружжя та сім’ї, гідності людської праці, патріотизму та етичного виміру політики та міжнародних відносин. У сьогоднішніх неспокійних часах нехай в нашій свідомості постійно звучить заклик, проголошений папою-поляком у 1995 році в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй: «Ми повинні побороти наш страх перед майбутнім. Але ми не можемо його до кінця побороти інакше, як тільки разом».
.Я переконаний, що 105-та річниця від дня народження Кароля Войтили – св. Івана Павла ІІ – це подія, яка об’єднує усіх людей доброї волі у прагненні кращого майбутнього. Не тільки ми, поляки, але також наші численні ближні на цілому світі пам’ятають зворушливий досвід зустрічей з папою і ми залишаємось вдячними за отримані від нього дари мудрості та підтримки. Ми маємо сильне відчуття, що проголошений нашим великим співвітчизником заклик до духовного відновлення не належить до історії, але впродовж вказує дорогу в майбутнє. Щоб ми з радістю, довірою та гордістю також протягом наступних декад могли повторювати його слова: «Але нам приключилося!».
