Перемагай зло добром - Про польського національного героя - духовного опікуна руху Солідарності
Andrzej DUDA
Сорок років тому моя Батьківщина, Польща, як частина Східного блоку, перебувала під владою комуністичної диктатури. У жовтні 1984 року державне телебачення повідомило про викрадення харизматичного проповідника – отця Єжи Попелюшка – і про те, що до справи причетні «свавільні» офіцери служби безпеки, політичної поліції червоного режиму. Невдовзі знайшли тіло священика. Експерти не сумнівалися: це було вбивство, якому передували тортури.
.Ця новина шокувала польське суспільство. Понад 600 тисяч людей попрощалися з убитим священником у Варшаві, включно з делегаціями працівників із робочих місць усієї країни.
Ким був 37-річний священник Варшавської архиєпархії, смерть якого так глибоко зворушила мільйони поляків? Чому він був оголошений благословенним у Католицькій Церкві у 2010 році?
Щоб зрозуміти це, нам потрібно повернутися в часи Другої світової війни. 1 вересня 1939 року німецький Третій Рейх здійснив збройний напад на територію Республіки Польща. Тоді, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, укладеним 23 серпня того ж року, радянські війська 17 вересня напали на Польщу, зайнявши широку смугу наших східних земель. Річ Посполита як держава впала, але як невдовзі по тому створена Польська Підпільна Держава чинила постійний опір загарбникам – у тісній співпраці з союзниками. У період з листопада 1943 р. по серпень 1945 р. на Тегеранській, Ялтинській і Потсдамській конференціях лідери Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Радянського Союзу погодили принципи нового порядку в Європі. Вирішили й долю Польщі – країни, яка тисячу років співтворила західну культуру; країни, яка першою чинила опір збройному вторгненню Третього рейху і не тільки ніколи не співпрацювала з нацистською Німеччиною, а й підтримувала війська союзників тисячами своїх солдатів на всіх фронтах боротьби з нацистами.
На жаль, за домовленостями Великої Трійки моя Батьківщина, хоч і була формально звільнена, фактично залишилася під владою совєтів. Після трагедії злочинної німецької окупації кінець Другої світової війни приніс полякам не свободу та розвиток, а комуністичне поневолення, постійні гарнізони Червоної армії та колоніальне підпорядкування імперії зі столицею в Москві.
Комуністичне правління, засноване на залежності від совєтів, і його тоталітарна ідеологія були протилежними найдорожчим для поляків ідеалам і прагненням, таким як суверенна держава, повага до християнської традиції та релігійної свободи, економіка, заснована на приватній власності та соціальній солідарності, а також прагнення надолужити затримки, викликані руйнуванням країни через дві світові війни. На жаль, побоювання польських патріотів підтвердилися. Наслідки запровадження комунізму в Польщі були подібні до тих, що відбувалися в інших місцях світу: політична та економічна експлуатація з боку СРСР, неефективна економіка, повсюдне зубожіння та надмірна праця, привілеї непрацюючої «червоної аристократії», системне зневажання прав людини і автентичної національної культури, сувора цензура і державна поліція, показові суди, криваве втихомирення робітничих протестів, вбивства та інші злочини безкарного апарату репресій.
Суспільне життя в Польщі, де правили комуністи, було отруєне явищами, пророчо описаними Джорджем Оруелом у його романі «1984». Серед них, наприклад, новомова та дводумство, а також публічні прояви ненависті до людей, яких влада таврувала як «ворогів народу». Щоб вважатися таким ворогом, не обов’язково було закликати до повалення режиму та прямо критикувати його помилки та зло. Досить було говорити про очевидні факти та використовувати – відповідно до їх початкового значення – такі поняття, як свобода, справедливість, гідність людини та працівника, солідарність. Достатньо було говорити про зло, яким є тиранія страху й опортунізму; про істину як цінність не лише в індивідуальному житті, а й у житті колективу; про християнське бачення суспільства та любов до батьківщини. Досить було зберігати спокій перед тиском і переслідуваннями, публічно молитися за переслідуваних і ув’язнених опозиціонерів, духовно і морально підтримувати людей, які були внутрішньо вільними.
Саме в таких реаліях життя Єжи Попелюшко виконував своє священицьке служіння. Він був капеланом загальнонаціонального руху «Солідарність», заснованого на хвилі масових страйків 1980 року, невдовзі по тому забороненого та продовжуючого підпільну діяльність. Отець Єжи став для поляків справжнім авторитетом і будителем сумління, героєм, який втілює прагнення народу до свободи. На його знамениті меси за батьківщину приходили натовпи. Його палкі, піднесені проповіді розійшлися по країні у вигляді магнітофонних записів і підпільних публікацій. Його душпастирське служіння серед трудящих і демократичної опозиції здобуло йому репутацію духовного провідника і опікуна, повністю відданого своєму покликанню.
У відповідь комуністичний режим розгорнув кампанію наклепів, провокацій і знущань над отцем Попелюшко. Режим вдавався до залякувань і фізичних нападів. А коли це не спрацювало, відважного священника викрали, катували і врешті жорстоко вбили троє офіцерів спеціального осередку Служби безпеки, який займався боротьбою з Католицькою Церквою в Польщі. Обставини злочину досі не з’ясовані до кінця, а хід слідства та суду викликає сумніви. Зловмисники були звільнені задовго до того, як закінчився строк їхнього тривалого ув’язнення.
З перших днів після смерті отця Єжи Попелюшка в Польщі ставилися до нього як до мученика – тобто як до людини, чия позиція свідчить про його героїчну вірність Євангелію. Папа Бенедикт XVI постановив, що капелан «Солідарності» загинув за віру, за християнські ідеали правди та любові до ближнього. За те, що ризикував життям, щоб принести релігійну силу тим, хто був пригнобленим – як людям і як християнам.
Проте найважливішим, універсальним і досі актуальним посланням отця Єжи були слова св. Апостола Павла з Листа до Римлян: «Перемагай зло добром». Священник завжди закликав людей не відповідати підлістю та насильством на зло, насилля та нелюдське поводження. Він попереджав, що відповідь злом на зло зрештою змусить нас запитати себе, що ми насправді отримали, оскільки, перемігши, ми стали схожими на наших переслідувачів.
Він сам обрав шлях жертовності і відданості до кінця за вірність своїм цінностям.
.Переконаний, що життя і діяльність отця Єжи Попелюшка, його посмертна перемога над комуністичною системою брехні та гноблення та заклик «перемагай зло добром» повинні стати предметом роздумів для всіх, хто хоче зробити сучасний світ кращим. Постать отця Єжи несе світові послання надії та сенсу наполегливого прагнення до миру та справедливості.
