Захисники верховенства права
Jan ROKITA
Суперечка щодо екстрадиції до Німеччини українського водолаза, який нібито брав участь у вибуху на «Північному потоку» в Балтійському морі, виявила новий вимір славетного питання «верховенства права», – пише Jan ROKITA
.Те, що верховенство права в Європейському Союзі стало зброєю, яку залежно від потреби можна скерувати на будь-яку країну, якщо вона з якогось приводу стала незручною, в Польщі вже знає кожен, окрім тих, хто цілеспрямовано відмовляється це усвідомлювати. У Польщі цей механізм виявився — хотілося б сказати — вульгарно простим. Поки Матеуш Моравецький очолював польський уряд, ми щодня порушували верховенство права — самим існуванням уряду правих сил. А з дня приходу до влади Дональда Туска ми, за аналогією, ipso facto, стали взірцем європейського верховенства права, навіть гідним захоплення політичним героєм, який з кропіткою відданістю «відновлює верховенство права». А ось через два роки, щось пішло серйозно не так, і почало виглядати так, ніби навіть за часів прем’єрства Туска верховенству права в Польщі загрожувало насильство, щоправда зовсім іншим чином, ніж раніше.
Так сталося саме через вимогу Німеччини екстрадувати водолаза, що проживає в Польщі, якого німці вирішили звинуватити в тероризмі, за що йому загрожує п’ятнадцять років ув’язнення. З цією метою німецька влада видала на нього так званий «Європейський ордер на арешт» – один із важливих інструментів у боротьбі ЄС за верховенство права. Ордер є абсолютним, тому жоден суд чи орган влади в Польщі не повинен ставити під сумнів його дійсність, а просто виконати: заарештувати українця та швидко доправити до німецького кордону. Як знаємо, у Польщі, яка, слава Богу, все ще є хоча б більш-менш пристойною країною, цього не сталося, і як прем’єр-міністр, так і варшавський суд поставили під сумнів цінність цієї процедури верховенства права. Що цікаво – раптово виник наднаціональний фронт політиків, які засуджують цю нову форму польського беззаконня. На мою думку, три фігури в цьому фронті є дещо символічними, тому їхня спільна точка зору для мене особливо цікава.
Найголосніше в Європі це нове скандальне польське беззаконня засудила Угорщина. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто став публічним речником, оголосивши Польщу ні чим іншим, як державою, що підтримує тероризм. Думкою угорського міністра, «Польща не лише звільнила терориста, а й тепер навіть вшановує його; і це справді демонструє, куди зайшло європейське верховенство права». Правий угорський уряд, в якому служить Сійярто, сам звинувачується в різних формах беззаконня, і з цієї причини Брюссель навіть відмовляє йому в доступі до фондів ЄС. Зараз угорський міністр намагається відвернути ці звинувачення, щоб завоювати прихильність Берліна, голосно посилаючись на вимогу Німеччини щодо екстрадиції Польщею «терориста» як на частину праведної боротьби за європейське верховенство права. У цій перекрученій версії, хоча процедури ЄС щодо «верховенства права» неодноразово атакують угорську державу, вочевидь коли йдеться про процедури, ініційовані німецькою владою, вони вимагають безумовної поваги. Очевидно… з перспективи Будапешта це Берлін має бути оплотом і регулятором принципів загальноєвропейського верховенства права.
У самій Німеччині, як і слід було очікувати, скандальний захист, наданий «українському терористу», був сприйнятий погано, але загалом без надмірної істерії. Однак були й винятки. Особливо помітною була промова Кая Готшалька, лідера правої партії «Альтернатива для Німеччини» та депутата від Північного Рейну-Вестфалії. Раніше він був відомий у Німеччині насамперед своїми діями, спрямованими проти чисельної в країні турецької громади. На платформі „X” Готшальк висловив оцінку, подібну до оцінки Сіярто, але у своїх висновках та наслідках пішов набагато далі. Таким чином, для правого депутата Бундестагу «польська держава стає пособником терористів», як, вибачте, якийсь Ємен чи Сомалі. І в зв’язку з цим німецький уряд повинен негайно доручити Брюсселю призупинити фінансування ЄС уряду Туска, «забезпечити безпеку кордону з Польщею» (що б це не означало) та розпочати депортацію польських робітників, які порушують німецьке трудове законодавство. Канцлер Мерц, щоправда, нічого подібного не планує, але на думку Готшалька, ці кроки не здавалися б надмірними. Зрештою, це серйозна справа: захист гуманістичної Європи від нового спонсора тероризму, яким стала Польща. Характерно, що політик від «Альтернативи для Німеччини» використовує перевірений Брюсселем метод блокування фондів ЄС як засіб політичної педагогіки проти тих, хто чинить опір. Це тим більше дивно, враховуючи, що досі здавалося, що всі європейські нові праві, включаючи німецьку «Альтернативу для Німеччини», відкидали та засуджували використання Брюсселем такої практики.
Третьою символічною фігурою для цього транснаціонального фронту верховенства права є Пшемислав Чарнек, якого нещодавно розглядали як потенційного кандидата від ПіС на посаду прем’єр-міністра після Дональда Туска. Вже лише з цієї причини його тверда позиція щодо загальноєвропейського верховенства права має вийняткове значення. В інтерв’ю Радіо Зет Чарнек каже, що справа українського водолаза – це саме той вид злочину, де «необхідно дотримуватися процедур». Політик посилається на той факт, що Берлін щойно запустив ці процедури верховенства права, тож Польщі не залишилось нічого іншого, окрім як виконати німецьку вимогу з уваги на її формальний характер. Хоча Чарнек не говорить про небезпеку співучасті Польщі в тероризмі, він, як і Сіярто та Готшалк, вимагає від польської держави дотримання німецько-європейської процедури.
.Цей несподіваний та принциповий фронт верховенства права, символізований політичними фігурами Сіярто, Готтшальком та Чарнеком, викликає подив. Перш за все тому, що всі троє є ключовими фігурами нових європейських правих, що чітко демонструє, що ідея використання верховенства права як зброї більше не є прерогативою виключно лівих та лібералів, а почала поширюватися і на правих. Зрештою, це не так дивно, оскільки це надзвичайно ефективна ідея, коли її використовують у політичній боротьбі. Дещо дивно, що всі три партії, представлені цими політиками — угорська «Фідес», німецька «Альтернатива для Німеччини» та польська «ПіС» — раніше стали жертвами зброї верховенства права, яка була використана проти них. Але очевидно, що політики цих партій також навчаються ефективним інструментам у своїх ворогів. Спільним, хоча й прихованим, політичним наміром тут може бути бажання завдати шкоди Україні, яку всі троє захисників верховенства права, здається, щиро ненавидять. Це означало б, що справжнім джерелом невдоволення всіх трьох є підтримка Польщею українців, які, схоже, ефективно впоралися з проблемою сумнозвісного Балтійського трубопроводу. Однак є різниця, яка відрізняє угорського міністра від двох депутатів – німецького та польського. Те, що каже Сіярто, ілюструє дедалі більш жахливу політику угорської держави та її правлячої партії «Фідес». Тим часом Готшалк і Чарнек не лише не представляють державну політику своїх країн, але й, схоже, – слава Богу – їхня точка зору на використання верховенства права як брудного політичного інструменту також є ізольованою в межах партій, до яких вони належать.
