Померанія пам'ятає
Karol NAWROCKI
Німецькі кати зробили чимало, щоб замести сліди своїх злочинів у Долині Смерті в Хойніцах. Через багато років ми відкопали останки жертв з безіменних могил і забезпечуємо їм гідне поховання.
.На обручці, що вже кілька десятиліть пролежала у хойницькій землі, були вигравірувані ініціали C.S. і дата вінчання: 20 жовтня 1938 р. Цієї скупої інформації було достатньо, щоб встановити особу власниці металевого предмета. Нею виявилася Irena Szydłowska, кур’єрка Армії Крайової. Згідно свідчень очевидців, жінка була заарештована 17 січня 1945 року в Грудзьондзі співробітниками гестапо. Через кілька днів німці депортували її до Бидгоща, де її слід зник. Їй було лише 25 років і у неї залишився син, котрому не виповнилося й п’яти.
Szydłowska – одна з багатьох польських жертв, чиї останки були знайдені на Іґельських полях на північній околиці Хойніце – у місці, яке тепер відоме як Долина Смерті. Двічі, кривавої осені 1939 року і наприкінці окупації, німці здійснювали тут масові вбивства поляків.
«З максимальною суворістю»
.Війна, розв’язана Німеччиною 1 вересня 1939 року, з самого початку носила злочинний характер. Наміром влади у Берліні було не лише знищити польську державу, а й завойовану націю.
«Будьте безжальними! Будьте жорстокими! […] Необхідно діяти з максимальною суворістю. […] Ця війна є війною на знищення», – наказував лідер Рейху Адольф Гітлер ще 22 серпня 1939 року у промові до вищого військового командування. Своєю чергою, керівник Служби безпеки і поліції безпеки Райнгард Гейдріх на початку вересня давав вказівки: «Людей слід розстрілювати або вішати негайно, без слідства. Дворянство, духовенство і євреї повинні бути ліквідовані».
Восени 1939 року ці директиви з особливим завзяттям виконувалися в Померанії. Велику роль у цьому відіграла парамілітарна організація місцевих німців Selbstschutz, якою командували прислані з Райху есесівці, такі як Людольф фон Альвенслебен, довірена особа шефа СС Генріха Гіммлера.
Жертвами Selbstschutz та інших німецьких формувань стали представники польської еліти, члени патріотичної Польської Західної Спілки (PZZ), а також численні селяни, робітники, євреї та пацієнти психіатричних шпиталів. Мінімальну кількість жертв Поморського злочину 1939 року – як сьогодні називають цю акцію масового знищення – історик Tomasz Ceran оцінює на 14-16 тисяч осіб, у тому числі у самому Хойницькому повіті – близько п’ятисот. Реальні цифри, безумовно, вищі. Адже німецькі виконавці ретельно замітали сліди своїх злочинів, знищуючи документацію та спалюючи тіла замордованих.
Не інакше було й у січні 1945 року, коли хойницька Долина Смерті знову спливла кров’ю. Тоді німці знищили тут в’язнів з евакуаційної колони, яку гнали на захід. Переважно це були люди, заарештовані на зламі 1944-1945 років у Бидгощі, Грудзьондзі та Торуні. Історик Czesław Madajczyk оцінював кількість жертв аж на 1 500 осіб.
Достойне перепоховання
.Сьогодні влада у Берліні багато говорить про моральну відповідальність за минуле, але як вогню уникає серйозної дискусії про фінансові репарації за збитки і кривди, завдані Польщі. Замість багатомільярдних репарацій вони були готові – згідно витоків у пресі – запропонувати ледве 200 мільйонів євро ще живим „жертвам націонал-соціалізму”. Для таких осіб, як внучки Ireny Szydłowskiej, у цих розрахунках немає місця, хоча з моральної точки зору це важко виправдати. Так само, як і те, що репарації нинішня влада у Варшаві хоче „віддати без бою”.
Проте є ще Інститут національної пам’яті Польщі – і він послідовно виконує свої статутні завдання. За минулі три роки прокурори ІПН знайшли у хойницькій Долині Смерті кілька масових могил з останками близько семисот вбитих німцями польських громадян, а також численні предмети, що належали жертвам, такі як обручки, вервиці або ключі. Через 85 років після вибуху Другої світової війни час врешті подбати про гідне поховання для наших співвітчизників. У найближчий понеділок, 2 вересня, у місті Хойніце відбудеться державний похорон жертв німецьких злочинів з Долини Смерті, організований Інститутом національної пам’яті Польщі у співпраці з мерією міста. Після меси у Малій Базиліці останки перевезуть на місцеве кладовище Жертв Нацистських Злочинів. Сто кількадесят трун стануть красномовним криком історії, яка ніколи не закінчилася.
