Армія вільної Польщі
Karol POLEJOWSKI
Під ярмом жорстокої окупації полякам вдалося створити Армію Крайову – добре організовану збройну силу, яка послужила всьому вільному світу.
.Було вже за північ 26 липня 1944 року, коли транспортний літак Douglas C-47 «Dakota» в кольорах Королівських ВПС приземлився на лузі поблизу Тарнова – за кілька десятків кілометрів на схід від Кракова. Розвантаження і завантаження треба було проводити якнайшвидше, бо операція проходила практично під носом у німців. Через п’ятнадцять хвилин машина знову була готова до польоту, але колеса відмовили на м’якій землі. «Час минав. Нервове напруження зростало, – згадував капітан Влодзімеж Гедимін, один з учасників акції. Вже здавалося, що літак доведеться спалити, щоб він не потрапив до рук ворога. Проте з четвертої спроби «Дакота» нарешті відірвалася від землі. Рано вранці вона благополучно прибула на базу поблизу Бріндізі на півдні Італії. Через два дні вантаж з окупованої Польщі вже був у Лондоні.
Ризикована місія була настільки важливою, що прем’єр-міністр Вінстон Черчілль пізніше згадував про неї у своїх мемуарах. До Великої Британії прибули частини ракети V-2 – німецької Wunderwaffe, яка мала змінити долю Другої світової війни. Ба більше, у вантажі був докладний звіт про нову зброю.
Захоплення та знищення V-2 є одним із найбільших успіхів Армії Крайової, яку американський історик Лінне Олсон називає «найкраще організованим рухом опору в усій Європі».
Підземний фронт
.«Ще не вмерла Польща / Поки ми живі» – ось перші слова нашого державного гімну. Юзеф Вибіцький написав їх наприкінці XVIII століття, незабаром після того, як Польща зникла з карти Європи, розділена між Пруссією, Росією та Австрією. Восени 1939 року дві тоталітарні держави – нацистський німецький рейх і комуністичний Радянський Союз – знищили незалежність Польщі та розділили між собою польські землі. Навіть тоді гіркість наших співвітчизників не придушив віри в те, що Польща не вмерла, доки живі її доньки та сини – і що ми повинні діяти, щоб повернути свободу.
Вже 27 вересня 1939 року, коли Варшава ще оборонялася, було створено підпільну Службу Перемоги Польщі «із завданням продовжувати боротьбу за збереження незалежності та цілісності кордонів». Її місію в тому ж році перейняв Союз збройної боротьби, перейменований на Армію Крайову 14 лютого 1942 року. Ті, хто вступав до лав Армії Крайової, присягали бути вірними Польщі та «всіма силами боротися за її визволення з рабства», аж до жертви своїм життям. Вони також проголосили – що надзвичайно важливо – абсолютну покору Президенту Республіки Польща, який на той час перебував у вигнанні у Великій Британії. Армія Крайова була не збройним озброєнням тієї чи іншої політичної формації, а невід’ємною частиною польських збройних сил, підпорядкованих конституційній державній владі, яка з уваги на обставини діяла за кордоном. Разом із підпільною цивільною адміністрацією вона формувала Польську підпільну державу.
Польські солдати ефективно воювали разом із західними союзниками на багатьох фронтах Другої світової війни: у повітряній битві за Британію, під час оборони Тобруку, у північній Франції, Бельгії та Нідерландах, а також під Монте-Кассіно. Вони самовіддано боролися «за нашу і вашу свободу». Таку ж боротьбу — у значно складніших умовах — вели солдати Армії Крайової. Стратегічна мета була чітко визначена: підготувати всенародне повстання, яке спалахне після краху військової могутності Рейху. Крім того, велася постійна боротьба з окупантом: диверсії, саботаж, спецоперації, розвідка, пропаганда. Згодом додалася широка партизанська діяльність, зокрема захист населення від поширеного бандитизму.
Діяльність Армії Крайової підняла дух затероризованого суспільства. Для багатьох молодих людей служба в Армії Крайовій стала досвідом формування, школою патріотизму та громадянської активності.
Влітку 1944 року Армія Крайова нараховувала – за словами її тодішнього командувача – приблизно 380 000 солдатів під присягою. Це змушувало німців базувати значні військові та поліцейські сили в окупованій Польщі – сили, які в зв’язку цим були відсутні на фронті. Проте про роль Армії Крайової свідчать не лише цифри підірваних мостів, поїздів, що зійшли з рейок, чи нападів на офіцерів окупаційної влади. Про неї свідчить не тільки операція «Буря» чи 63-денне Варшавське повстання. Завдяки відважним людям польського підпілля – таким як капітан Вітольд Пілецький, який проник в Освенцім, чи кур’єр Ян Карський, якому вдалося двічі потрапити у Варшавське гетто – інформація про німецький терор і знищення євреїв дійшла до найважливіших політиків вільного світу. Розвідка Армії Крайової також надала неоціненні послуги західним союзникам, успішно діючи не лише в окупованій країні, а й у глибині Рейху.
Великим досягненням Стефана Іґнашака «Нордика» та інших офіцерів Армії Крайової стала розвідка німецького центру в Пенемюнде на острові Узнам, де проводилися експерименти з «новою зброєю» — ракетами V-1 і ракетами V-2. Інформація з цього приводу була передана на Захід. Це, своєю чергою, призвело до повітряних нальотів союзників на Пенемюнде, що значно затримало німецьку роботу над Wunderwaffe.
Німці перенесли випробувальний полігон у район Пусткув-Близна біля Дембіці – поза зоною дії авіації союзників. Розвідці АК також вдалося встановити це місце. Крім того, 20 травня 1944 року Армія Крайова захопила цілу ракету V-2, яка впала в болотисту місцевість на річці Буг і не вибухнула. «Поляки […] чекали, поки німці припинили пошуки, а потім витягли її та розібрали під покровом темряви», — згадував пізніше Черчилль. Трохи більше ніж через два місяці після того, як перехопили V-2 , її частини та їх опис уже були в Лондоні. Англійці змогли вчасно вивчити принципи роботи та можливості нової зброї.
Каземати для героїв
.Через рік Німеччина вже зазнала поразки, але для моїх співвітчизників це не означало довгоочікуваної свободи. Польща опинилася у сфері впливу Радянського Союзу.
19 січня 1945 року Армія Крайова була розпущена. У наступні місяці й роки частина її вояків продовжувала нерівну боротьбу з комуністичним поневоленням у підпіллі. Однак навіть багато з тих, хто склав зброю, зазнали жорстоких репресій: арештів, тортур, смертних вироків. Так нова влада боялася героїв війни, вірних ідеї справді суверенної Польщі. Армія Крайова вижила в пам’яті та серцях поляків, ставши натхненням для опору проти комуністичного поневолення на наступні півстоліття.
Сьогодні, на вільній Батьківщині, ми віддаємо заслужену шану нашим Героям.
