Вирішальна битва в світовій історії
Російська агресія проти України змушує нас усвідомити, що Росія не дотримується жодних принципів мирного співіснування, партнерства чи поваги до міжнародного права.
.«Якби битва під Варшавою закінчилася перемогою більшовиків, це стало б поворотною подією в історії Європи, адже, безсумнівно, з падінням Варшави Центральна Європа стала б відкритою для комуністичної пропаганди та радянського вторгнення”. Так у 1920 році Едгар Вінсент Д’Абернон, британський дипломат, член Міжсоюзницької військової місії у Польщі та свідок польсько-більшовицької війни, писав про вирішальну в війні з більшовиками битву. Ці слова пов’язані з битвою під Варшавою в серпні 1920 року – більш відомою як «Чудо на Віслі». Битва, яка стала кульмінацією запеклих бойових дій між відродженою після років неволі Польською республікою та більшовицькою Росією, вирішила долю с сучасної Європи. Слова майбутнього Маршала Радянського Союзу Михайла Тухачевського: «Через труп Білої Польщі веде дорога до всесвітньої зміни. На наших багнетах ми принесемо трудящим масам щастя й мир. На захід!” на щастя ніколи не стали правдою. Саме завдяки героїчному подвигу польського солдата, величезній втраті крові та жертвам цілого суспільства, яке щойно пройшло через випробування Першої світової війни, вдалося запевнити Європі спокій і мир – принаймні до моменту, коли наступний авторитарний режим не з’явився в Німеччині.
Спостерігаючи за сьогоднішньою війною в Україні, складно не помітити схожі з польсько-більшовицьким конфліктом риси. І попри те, що минуло понад 100 років, не змінилося одне – суперник, агресор. Раніше більшовицькій навалі успішно протистояла Польща, а сьогодні – Україна робить те саме проти російських військ. В обох випадках загроза має те саме коріння.
Російська імперія, більшовицька Росія, Радянський Союз і сьогоднішня Російська Федерація – кожен з цих режимів прагнув імперської експансії коштом поневолення інших націй. Щоразу варварство російського імперіалізму Москва виправдовувала як протидію уявній загрозі, і називала це: братська допомога, захист корінних народів, об’єднання етнічних земель чи ідеологічний хрестовий похід. Однак кремлівські пропагандисти забувають, що комуністична держава СРСР у своїй злочинній діяльності не поступалася нацистам. Сьогодні цю ж державу та її символіку відзначають під час кожної річниці т.зв. Великої Вітчизняної війни, яку прирівнюють до Другої світової війни, не дивлячись на те, що вона почалася в 1941 році з агресії нацистської Німеччини на СРСР. Замовчується агресія СРСР проти Польщі 17 вересня 1939 року, напад СРСР на Фінляндію в 1939 році, захоплення Литви, Латвії та Естонії в 1940 році, окупація східної частини Румунії в 1940 році, а також агресія в Криму у 2014 році. і, нарешті, напад на Україну 24 лютого цього року.
Сьогодні історія завершує своє коло, але глобалізація, яка постійно прогресує, технологічний розвиток і супутня демократизація суспільств призвели до зовсім іншої форми світової системи безпеки, ніж та, яка існувала на початку 20 століття. Досвід обох світових війн і низки інших конфліктів, не кажучи вже про холодну війну та створення НАТО повністю змінили модель того, що ми зараз називаємо глобальною системою безпеки.
Сьогоднішній конфлікт в Україні частково став конфліктом між Росією та вільним світом. Демократичні держави стикаються з агресією країни, яка від самого початку ставила під сумнів право інших націй на самовизначення.
Російська агресія проти України змушує нас усвідомити, що Росія не дотримується жодних принципів мирного співіснування, партнерства чи поваги до міжнародного права. Сьогодні у Східній Європі прокинулися демони минулого – те, що мало бути застереженням для майбутніх поколінь, попередженням перед політичним екстремізмом, імперськими амбіціями та культом влади, знову повертається в постаті кривавих образів з Бучі чи Ірпеня.
У нинішній ситуації кожна відповідальна держава, яка об’єктивно оцінює реальність, повинна бути готова протистояти будь-якому виклику, військовому чи то політичному, який потенційно може прийти зі сходу. З точки зору безпеки Польщі та цілого регіону Військо Польське відіграє особливу роль – адже саме наша армія охороняє суверенітет і територіальну цілісність держави, а отже, захищає східний фланг НАТО. Вже понад 20 років ми є членами НАТО – найстарішого, найбільшого та найефективнішого оборонного альянсу в історії світу. Ця інтернаціоналізація безпеки пліч-о-пліч із постійним розширенням національного потенціалу становить наш політичний страховий поліс. Польська оборонна промисловість є частиною цієї системи. Важливою та ефективною частиною – зверніть увагу, наскільки ефективні та добре оцінені наші зенітні установки Piorun, гаубиці Krab чи карабіни Grot – усе це обладнання пройшло військове випробування в Україні та є частиною військової допомоги, яку надає Україні Польща. Допомогою, яка вже давно перевищила 1,7 мільярда доларів США і поставила нас у групу світових лідерів за обсягом донорства.
Актуальна геополітична ситуація і, зокрема, війна в Україні прискорила послідовну і далекосяжну модернізацію та розширення польських збройних сил. Польща є однією з небагатьох країн НАТО, які вже витрачають на оборону понад 2,2% ВВП – у майбутньому цього року ці витрати перевищать 3% ВВП. Завдяки нашій відповідальній політиці планування ми створили необхідні підстави для розвитку Збройних Сил на наступні роки, і помістили їх в новому Законі «Про оборону Вітчизни». Наша ціль – 300-тисячне польське військо: 250 тисяч солдатів оперативних військ – професійних військових і 50 тисяч бійців сил територіальної оборони. Основу доктрини стримування та оборони становлять численні, добре навчені та оснащені Збройні сили Польщі.
Говорячи про НАТО як один зі стовпів оборонної політики, слід підкреслити, що Польща вже давно перестала бути лише «отримувачем» безпеки – наша армія складається з перевірених професіоналів, які довели свою мужність і професіоналізм у численних закордонних місіях як під егідою
НАТО так і Європейського Союзу. Ми постійно співпрацюємо з союзниками – наші сили присутні між іншими у складі багатонаціональних бойових груп НАТО, дислокованих у Латвії та Румунії.
Говорячи про міжнародні дії для безпеки, не можна не забувати про останній саміт НАТО в Мадриді. Ця подія була особливо важливою, оскільки визначила перспективу діяльності Альянсу на найближчі роки. Прийняті там рішення однозначно сприяють зміцненню безпеки не лише Польщі, а й усього східного флангу НАТО. Тут слід згадати не тільки рішення Швеції та Фінляндії приєднатися до НАТО, а й рішення США про постійне розміщення американських військ у Польщі у вигляді командування V Корпусу армії США, відповідального за командування збройними силами США на всьому східному флангу НАТО.
.Ми послідовні в процесі побудови повноцінної системи безпеки. Це не лише довгострокове збільшення фінансування розвитку Збройних Сил чи їх технічна модернізація. Це також формування громадянської свідомості та готовності нести відповідальність за свою спільну безпеку. Попри трагедію війни в Україні, Польща є безпечною країною. Незважаючи на минулі роки, пам’ять про польсько-більшовицьку війну все ще жива, а такі цінності як мужність, честь і любов до Батьківщини культивуються з великим пієтизмом, між іншим, під час національного свята Війська Польського, яке щороку відзначається по всій країні 15 серпня.
Маріуш Блащак
