Михайло КЛОСОВСЬКИЙ: Третя хвиля солідарності

Третя хвиля солідарності

Photo of Michał KŁOSOWSKI

Michał KŁOSOWSKI

заступник головного редактора «Все що найважливіше», керівник відділу спеціальних проектів Інституту Нових Медіа.

Ryc.Fabien Clairefond

Інші статті цього автора

Ідея польської солідарності є надією на іншу організацію в нашій частині світу –протилежність до організованого, імперіалістичного, егоїстичного, так званого «руського миру». Солідарність проти імперіалізму.

Кожна країна і кожен народ має своє ДНК. В обличчі конфлікту в Україні це видно дуже виразно. Оскільки Росія, незалежно від історичного моменту чи політичного устрою, влади чи інтелектуальних напрямків складається з імперіалістичної ідеї, то Польщу створює щось повністю інше: допомога і солідарність, котрі в ці часи вже вкотре виходять на денне світло. Найкращими прикладами цього це відкритість на втікаючих з територій охоплених війною українців і допомога, яку несе наша країна тим, хто бореться за свободу і незалежність.

Статистика говорить сама за себе: три мільйони біженців перетнуло пропускні пункти між Польщею і Україною, а Польща стала щитом допомоги для України, через який до охопленого війною краю потрапляє гуманітарна допомога. Все тому, що ми добре розуміємо, що українці це люди, котрі втікають від війни і того, що вона з собою несе: від смертей і знищень, брутальності російських агресорів, вбивств і знущання над цивільним населенням. Поляки масово відкрили свої домівки і серця, запросили сусідів з України до шкіл і університетів. Це нове відкриття у відносинах між нашими народами, початок нової історії суспільств, котрих поєднує сусідська історія, хоч до цього часу може не до кінця така, як би ми цього хотіли. Агресія Володимира Путіна все змінила.

Звідки ця зміна? З уроків, які виносимо з нашої спільної історії. На кожному етапі шкільної освіти, ми вивчали про те, скільки разів в нашій історії ми мусили шукати притулку і допомоги у сусідів або і в чужих. Бо польська історія останніх двохсот років це безперервна боротьба за свободу і незалежність, право до самовизначення і збереження відокремленості від оточуючих нас великих держав – точно теж саме, за що боряться сьогодні українці; за глибоко людські цінності.

Нас приймала Франція в часи Великої еміграції, приймала Велика Британія, приймали Персія чи навіть віддалена Індія. В обличчі небезпеки смерті ми могли розраховувати на приятелів в усьому світі. Сьогодні за це само нам дякують українці, котрі знаходять в Польщі допомогу і притулок.

Поляки вийшли на проти до потребуючих допомоги і по потребуючих допомоги: публікують інформацію, скільки осіб вони є в стані прихистити і нагодувати, скільком особам допомогти, їздять на кордон і до сусіднього Львова, організовують гуманітарні транспорти і з посвяченням свого життя і здоров’я – допомагають. Звичайні люди перевозять безкоштовно українців з кордону на територію цілої Польщі, польська залізнична дорога урухомила безкоштовні перевезення для втікаючих від війни українців, так аби кожна особа з українським паспортом мала безкоштовні сполучення по цілій Польщі; столиця нашої країни, Варшава, збільшила кількість населення на близько одну п’яту, запевняючи безпечний притулок усім, хто цього потребує. Польський уряд зробив доступним для українців все те, з чого можуть користати поляки: допомога 500+ для дітей, медична підтримка, соціальна допомога і освіта. Це новий початок, третя хвиля солідарності, котра власне проходить через Польщу. Першою була «Солідарність», масовий суспільний рух, котрий здивував світ; друга це велике зворушення, після смерті Йоана Павла ІІ, коли ми всі собі обіцяли мир і спокій, а протягом кількох тижнів Польщу охоплювала загальнонародне поєднання. Третя хвиля польської солідарності з’явилась власне тепер, коли успіх трансформації Польщі останніх тридцяти років ділимо навпіл – ділимось з українцями всім, що маємо.Біженці з України знаходять притулок перед усім в польських домівках. Це кілька мільйонів осіб. Хтось скаже: їх прийняла українська діаспора, проживаюча в Польщі з 2014 року, прийняла Церква і інші організації третього сектору. Це правда. Також тому, що в Польщі такі інституції як Церква надалі сильні, котрі без лишнього розголосу просто несуть допомогу, немає потреби будування осередків для біженців. Бо Церква це перед усім люди. Українські біженці зустрілись з типовою польською гостинністю, вираженою в прислів’ї «гість в дім, Бог в дім». Знаходять гостину в домівках поляків, але також і в усіх просторах, в гуртожитках, готелях, де держава покриває з польського бюджету вартість проживання і харчування і де волонтерську службу виконують в більшості молоді поляки, для котрих ця війна стала досвідом їх покоління.

Ідея польської солідарності є надією на іншу організацію в нашій частині світу –протилежність до організованого, імперіалістичного, егоїстичного, так званого «руського миру». Солідарність проти імперіалізму.

Ми мусимо зробити все можливе, аби добре заопікуватись людьми втікаючими з заатакованої України. Це виходить прямо з ідеї польської державності і спільноти: солідарності і допомоги, яка нам товаришувала протягом десятиліть. Якщо дозволимо її зламати, якщо після ейфорії дозволимо щоб наші народні вади затріумфували, втратимо цей великий шанс, який у нас з’явився. Свобода, демократія і солідарність для поляків і українців це не пусті слова. Так само як і для інших країн, які визволились з-під «червоної тиранії», мають капітальне значення.

Михайло Клосовський

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 28 kwietnia 2022