Захищена незалежність

«[…] Вже немає жодних окупантів. Ми самі пани і господарі» – радів в листопаді 1918 року варшавський політик і публіцист Ігнаци Балінський. Щойно повернену свободу Польща ще мусила захистити від Росії – так як це сьогодні робить Україна. 

.«Важко повірити як швидко минає життя. […] Кожна година щось приносить» – записала в своїх Щоденниках письменниця Марія Домбровська. Було 10 листопада 1918 року. В Німеччині, охопленій революційним кипінням, закінчувалась імперіалістична ера. Вільгельм ІІ вирішився тікати в Голландію, а день пізніше у французькому Комп‘єні німецька делегація підписала акт припинення вогню, що було де-факто капітуляцією, яка закінчувала Першу світову війну. Вже раніше розсипалась Австро-Угорщина, а в Росії продовжувалась громадянська війна. На розвалинах ще недавніх імперій народжувались нові держави. Час свободи наступив також для Польщі. 

Дочекатись незалежності – це була мрія декількох поколінь поляків, відколи під кінець XVIII століття їхня країна зникла з карти Європи, поділена трьома могутніми сусідами: Пруссією, Австрією і Росією. Бували моменти, наприклад в добі наполеонівських воєн, що польський сон про свободу здавався дуже близьким до реальності. Однак згодом незалежність знову віддалялась. Поляки ще не раз боролись за неї зі зброєю в руках: під час краківського повстання (1846), познанського (1848) чи двох скерованих проти Росії: листопадового (1830-1831) і січневого (1863-1864). Ціна цих невдалих повстань була високою: вироки смерті, заслання в Сибір, конфіскація майна, ліквідація польської автономії, посилена германізація і русифікація. 

Однак навіть в неволі польська культура цвіла, а суспільство берегло свою ідентичність. Відомі письменники, такі як наприклад Хенрик Сенкевич, чи художники, такі як Ян Матейко, свідомо творили «щоб потішити серця». В своїй творчості нагадували про часи польського розквіту – і повертали людям надію. 

Надію в людей, які вірили в незалежність Польщі, вдихнув вибух Першої світової війни. Отож в серпні 1914 року зіткнулись дві армії загарбників: з однієї сторони Німеччини і Австро-Угорщини, а з другої Росії. Тривалий конфлікт вичерпав всі три імперії. Росія погрузла в революціях. Імперія Габсбурґів розвалилась як картковий будиночок. Німеччина, також під загрозою революції, була змушена просити Антанту про мир на її умовах. Полякам випав історичний шанс. Потрібно було діяти щоб його не змарнувати. 

«Рано від світанку німецькі офіцери роззброювались на всіх вулицях. […] Протягом цілого дня забирання в німців військового майна і захоплення цивільної влади» – читаємо в Щоденниках Домбровської. Письменниця записувала свої спостереження з Варшави. Записи про роззброєння німців були зроблені 11 листопада 1918 року, в день, котрий згодом став вважатись днем отримання Польщею незалежності. В цей холодний і туманний понеділок Регентська Рада – орган утворений ще окупаційною владою Німеччини і Австро-Угорщини –- передала військову владу Юзефу Пілсудському, провідному польському борцеві за незалежність. Три дні згодом повірила йому також цивільну владу. 

16 листопада 1918 року Пілсудський написав телеграму до «всіх країн задіяних у війні і нейтральних». Інформував їх про те, що відродилась суверенна Польща, яка охоплює землі всіх колишніх поділів, демократична, збудована «на порядку і справедливості». Утворений ним уряд Єнджея Морачевського оголосив важливі соціальні реформи: восьмигодинний день праці, право страйкувати, страховки здоров’я. Виборчі права – набагато раніше ніж в багатьох західних країнах – надано також жінкам. Все це робило з Польщі, яка тільки відроджувалась, дуже сучасну країну. 

Однак Восени 1918 року ніхто не міг передбачити, яку територіально вона буде мати форму – і чи взагалі утримається. В Галичині поляки вели запеклі бої з українцями за Львів і Перемишль. Західний кордон Речі Посполитої формувався під час чотирьох повстань скерованих проти німців: великопольському і трьох сілезьких. Однак найбільша загроза висіла на сході. Була нею більшовицька Росія, котра хотіла «через труп білої Польщі» нести в Європу свою криваву революцію. В 1920 році поляки перемогли більшовиків на підходах до Варшави і Львова. Тим самим оборонили щойно отриману незалежність. Радянська експансія була затримана. А Старий Континент мав перед собою майже два десятиліття миру. 

Однак свобода не дається раз і назавжди. Польща дуже болюче переконалась в цьому в 1939 році, коли стала жертвою двох тоталітарних сусідів: нацистської Німеччини і Радянського Союзу. На карту Європи цього разу вона повернулась після 6 років – драматично знекровлена і знищена. На суверенність мусила почекати ще кілька десятиліть – аж до падіння комунізму в тій частині світу. 

В доросле життя вже встигло увійти покоління поляків народжених в вільній країні. Однак навіть сьогодні, в третьому десятилітті ХХІ століття, свобода і мир в Європі не гарантовані. Брутальний напад Росії на Україну нам це дуже добре усвідомив. 

.11 листопада вже вкотре святкуємо в Польщі державне свято Незалежності. Щасливі, що нам дано жити в вільній батьківщині. Але теж свідомі того, що незалежність це безкінечна служба. А коли потрібно – навіть зі зброєю в руках.

Karol Nawrocki