Проф. Пьотр ГЛІНЬСЬКИЙ: Світ з п’яти елементів

ua Language Flag Світ з п’яти елементів

Photo of Prof. Piotr GLIŃSKI

Prof. Piotr GLIŃSKI

міністр культури та національної спадщини. У 2005-2011 роках був головою Польського Соціологічного Товариства.

Світ повинен шукати нестандартні рішення. Тільки так ми можемо зупинити ефект доміно. Україна сьогодні дає нам надію – вона змінює геополітику

.Війна в Україні переоцінює цінності сучасного світу. У нас уже шість тижнів абсолютно нова геополітична ситуація. Ситуація, яка змінює розуміння сучасного світу, а також вектори сучасної геополітики.

* * *

.По перше, світ побачив на власні очі, раптово побачив правду про Росію. До цього часу він не хотів її бачити багато років. Русофобами називали Польщу, поляків, які пережили трагічний досвід поділів, поневолення, Сибіру, ​​Катині, трудових таборів, Польської Народної Республіки. Терези падають з очей світової громадської думки вже шість тижнів – у когось швидше, а у когось ще неохоче.

Сьогодні те, про що ми роками застерігали, знаходить своє трагічне підтвердження у братських могилах, у десятках тіл жорстоко вбитих мирних жителів України. Сьогодні світ бачить, на що здатна Росія і росіяни. Так, росіяни, бо війна в Україні – це не лише Путін. Це явище набагато ширше, як і сам Гітлер не стояв за трагедією Другої світової війни. Не тільки одна людина божевільний, але божевільний – це державний устрій, який діє в Росії. Він непередбачуваний і представляє велику, смертельну загрозу для людства.

Світ нарешті побачив це – хоча б на мить. Але світ досі не розуміє наслідків цієї істини, не розуміє, що Росія не зупиниться, поки ми не зупинимо її. На Україні чи Польщі це не зупиниться. Воно дійде до Мюнхена, Берліна та Лісабона, якщо ми його точно впевнено не зупинимо. Ця система розуміє лише аргумент сили. Пам’ятаю, Ангела Меркель сказала, що потрібно поговорити з Росією. Так, треба говорити, але також треба мати — водночас — аргумент сили. І всі ми в даний момент, у Європі та у світі, сьогодні відповідальні за формулювання та матеріалізацію цього аргументу сили. Світ зрозумів, що відбувається щось погане і джерелом цього смертельного зла є Росія – це перший новий фактор, з яким ми стикаємося у зв’язку з війною в Україні. Проте світ не зовсім готовий змиритися з наслідками російської агресії, він думає, що, можливо, це якось вийде. Бажано дешевою ціною (тобто за рахунок українців, можливо, поляків, країн Балтії). Але не вийде! Зла неможливо уникнути, якщо ми не діятимемо. Зараз і обов’язково.

***

.Другий важливий новий фактор, на який пролила світло ця війна, і який, наважуся сказати, змінює не тільки нинішній баланс сил, але, можливо, і парадигму нашої цивілізації загалом, полягає в тому, щоб показати всім нам, що існування націй визначається патріотизм своїх громадян, що полягає в готовності громади до самооборони. Я не знаю, чи готова кожна з європейських спільнот, кожне суспільство чи держава сьогодні захищати громаду ціною свого життя.

Українці показали, що для збереження своєї громади треба бути готовим до найвищої жертви. Щоб життя своє віддати за Батьківщину. І головне цим – поки що – вони перемогли Путіна. Ця річ сьогодні абсолютно немодна. А між тим, саме цей патріотизм, який полягає в тому, щоб до кінця любити Батьківщину, є стержнем сучасного ставлення українців і джерелом їхнього переможного опору. Саме культурна ідентичність, культурне становлення робить когось здатним пожертвувати Батьківщиною, а хтось інший не буде здатний на це. Звісно, ​​за цим стоїть і усвідомлення того, що захищати Батьківщину – це відстоювати власні інтереси, свою сім’ю, власних дітей, те, що нам найдорожче. Але це зводиться до твердого переконання, що найважливішою цінністю є національна спільнота

Дехто намагається назвати наш патріотизм, польський чи український, націоналізмом чи навіть шовінізмом, а ми в Польщі просто називаємо це любов’ю до батьківщини. І ми знаємо, як і українці, що таке ставлення є вирішальним для долі громади. Наразі ми чітко бачимо, що це дає українцям можливість змінити правила геополітичної гри. Припустимо, треба визнати, що весь світ очікував, що росіяни за три дні увійдуть до Києва, встановлять там маріонетковий уряд – і війна закінчиться. Минеться, «в Києві буде мир» і світ навіть не помітить, що щось сталося. Але як довго? Якби це сталося, якби зло перемогло за три дні, переможець Путін стояв би на кордонах Європи і диктував би нам абсолютні умови капітуляції. Багатші німці, ймовірно, зараз емігрували б до Карибського басейну, тому їх сусідами були б російські війська на кордонах ЄС. Але це не так! Не так, бо хтось змінив цю реальність. Виявляється, ця зміна мислення про фаталістичний світ може ґрунтуватися на гарній ідеї любові до батьківщини! Ви можете нести у світ надію завдяки національному (не націоналістичному! не шовіністичному!) патріотизму! Саме готовність пролити свою кров за Батьківщину стала справжньою зміною правил гри сучасного світу. Чим швидше світ усвідомить це, тим більше у нього шансів вижити

***

.Третій, абсолютно новий фактор, пов’язаний з війною в Україні, який надзвичайно важливий і водночас пов’язаним із цим патріотичним настроєм, це те, що цей український патріотизм, настільки сильно викритий під час війни, не має націоналістичного чи бандерівського відтінку. Для нас, поляків, це щось нове і особливо важлдиве, а водночас дуже болить росіянам, бо вони хотіли б, щоб український патріотизм був саме тим нацистом-бандерівцем, націоналістом. Ні! Він сучасний, громадянський і проєвропейський.

Сподіваємося, що цей основоположний міф української громади, який заново формується на наших очах, буде саме таким: сучасним, зрілим, демократичним, громадянським і європейським. Я думаю, що ми всі прихильники цього. Адже саме таким є наш польський, республіканський патріотизм, незважаючи на брехню путінської пропаганди та російської м’якої сили на Заході.

***

.Четвертий елемент, який є дуже важливим і на даний момент також є своєрідною зміною гри, — це можливість ефективної військової оборони на основі нових військових технологій.

Зазначимо, що світ оборонних технологій настільки змінився, що оборонна зброя стає надзвичайно ефективною. Я говорю насамперед про радіоелектронну, протитанкову та зенітну зброю та безпілотники – які змінили сферу сучасного бою. Купа металобрухту і купа солдатів не такі небезпечні, як можна подумати – в умовах сучасних оборонних систем та індивідуальних можливостей професійного захисту морально та патріотично вмотивованих невеликих груп захисників. Ви можете дуже ефективно захиститися від цього натиску старих армій. Технологічні зміни та навчання (ми знаємо, що фахівці з країн НАТО навчали українців) є, таким чином, ще одним фактором зміни сучасного статус-кво. Незалежно від того, як розгортатиметься ця війна, російська армія вже дискредитована і розчарована, що також є абсолютно новою змінною в геополітичній системі.

***

.Нарешті, є п’ятий, дуже важливий елемент. Це, як це не парадоксально, негативні культурні зміни в Західній Європі чи, ширше, у світі, часто критиковані з консервативної точки зору, які, зламавши старі аксіоми та ієрархію цінностей, вперше запровадили догму аксіологічного релятивізму (плинна постсучасність), а потім — порятунок від повного нігілізму й аномії — призвели до того, що сучасна постмодерністська мораль базується переважно на емпатії та етиці емоцій. Цей ліво-ліберальний пошук нових аксіологічних підвалин висвітлило, наприклад, поняття «ніжність», якому Ольга Токарчук присвятила свою Нобелівську промову. Правда, ми вже дві тисячі років знаємо про щось цікавіше і глибше ніж ніжність, а саме про християнську любов, але, можливо, добре, що втрачене, постмодерне ліве крило зараз так драматично шукає якогось постійного морального орієнтира. Отже: емпатія, етика емоцій з ліво-ліберальної сторони, а з іншого боку – близька для моєї формації – християнська чуйність і любов до ближнього не дають сучасному світу прийняти те, що відбувається в Україні.

Важко бути байдужим до Бучі. Тому виникає надія, що світова громадська думка якимось парадоксальним чином об’єднається на знак протесту проти зла, яким є Російська Федерація, і змусить свої уряди діяти по-справжньому.Тож сподіваюся, що віруючі, пов’язані з християнською традицією, і невіруючі, пов’язані з ліберально-лівою традицією, посилаючись на основні людські реакції на зло, не погодяться не лише на те, що зараз відбувається в Україні, а й зроблять загальні висновки щодо імперії зла. Це, звісно, ​​вимагає від нас прийняття важких рішень і дійсно протистояти цьому злу. Але якщо ми цього не зробимо, то – пам’ятайте, німці та європейці – і в Карибському басейні вони вас дістануть. Тож у вас немає вибору. Ви повинні діяти зараз, коли українці створили часове вікно, щоб ми реагували.

***

.Здається, що всі окреслені тут п’ять факторів є не лише новими, але значною мірою й позитивними з точки зору бажаної зміни образу сучасного світу, сучасної міжнародної політики. Той факт, що всі п’ять явищ, спровокованих драмою України, відбуваються одночасно і є надзвичайно динамічними та потужними, створює унікальну можливість для позитивних глобальних суспільно-політичних змін. Ми повинні будувати на них нашу відповідь на російську агресію та жорстоку війну в Україні. Висновок для всіх однаковий: для світової та європейської спільноти, для наших політиків, для наших громад. Ми повинні бути сміливішими та рішучішими, захищати Україну та сучасний світ від Росії. Йдеться про ще більш рішучу військову допомогу, повні політичні, економічні, спортивні та культурні санкції, а також нові рішення, як-то миротворча місія або рішення, що підвищують ефективність міжнародних організацій.

.Українці сьогодні борються за нас, вони – це новий актив, нація, яка змінює вектори сьогоднішньої політики та світу, але ми повинні шукати нові, більш сміливі рішення, інакше ми не зупинимо зло. Це буде як ефект доміно, зло, яке прийде до нас, якщо ми його не зупинимо. Світ повинен шукати нестандартні, нові та сміливіші рішення.

Пйотр Тадеуш Глинський

Текст був опублікований у щомісячнику думок „Wszystko co najważniejsze” та у світових ЗМІ в рамках проекту „Розкажемо Польщу світу”, що здійснюється у співпраці з Narodowym Bankiem Polskim (Національним банком Польщі) та Інститутом національної пам’яті.

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 28 kwietnia 2022