Junichi TADA: Відкриття Шопена — це нескінченна подорож

ua Language Flag Відкриття Шопена — це нескінченна подорож

Photo of Junichi TADA

Junichi TADA

Японський музикознавець, публіцист і педагог-піаніст. Автор першої японської біографії Фредеріка Шопена, опублікованої у 2023 році.

З 84 учасників Міжнародного конкурсу Шопена на Стародавніх Інструментах аж 23 були японцями, що було більше навіть 15 піаністів із Польщі

.Починаючи з XVI конкурсу Шопена, який відбувся у 2010 році до 200-річчя від дня народження Шопена, все частіше можна почути окремі виконання творів композитора, стиль яких поступово змінюється. Особливо це стало помітно після 1-го Міжнародного конкурсу ім. Шопена на старовинних інструментах у 2018 році та 18-го Шопенівського конкурсу у 2021 році. Я вирішив проаналізувати, як грають лауреати 18-го Шопенівського конкурсу вже після конкурсу. Звичайно, я буваю на їхніх концертах у Японії, але мені було б легше порівнювати їхні виступи, якби я міг почути їх всі за короткі проміжки часу.

Міжнародний музичний фестиваль «Шопен та його Європа» проходить щороку в серпні. 18-й випуск відбувся у 2022 році – Року Польського Романтизму. Під час цього фестивалю всі лауреати 18-го конкурсу імені Шопена мали змогу виступити з сольними концертами – їх було вісім. Потім було проведено інтерв’ю з п’ятьма з них. У всіх співбесідах задавали таке запитання: «Чи хотіли б Ви включити у свій виступ елементи імпровізації, які прозвучали на І Міжнародному конкурсі Шопена на Старовинних Інструментах  у 2018 році?»

Леонора Армелліні, лауреат п’ятої премії 18-го Шопенівського конкурсу, виконала на фестивалі чотири балади Шопена та твори Дебюссі та Шумана. Коментуючи своє виконання на конкурсі Шопена вальсу ля-бемоль мажор, ор. 34 № 1, Армелліні сказала: «Я усвідомлювала, що моя гра була фантастичною». На запитання про імпровізацію під час фестивалю «Шопен та його Європа» вона відповіла: «Справді, я думала про те, щоб додати до балад кілька імпровізаційних ноток. Я хотіла б спробувати наступного разу». Вона також цікавиться грою на старовинних інструментах; кілька років тому вона купила Erard 1844 року.

Лауреат третьої премії 18-го Шопенівського конкурсу Мартін Гарсія Гарсія виконав Вальс мі мінор (WN 29), Вальс до-дієз мінор, ор. 64 № 2, три вальси ор. 34 і Соната сі мінор, ор. 58 разом із творами Й.С. Баха і Ліста. Він вніс деякі зміни в частини творів Шопена  що повторювались, наприклад, додавши орнаменти. На запитання про імпровізацію він сказав: «Я вважаю, що включення імпровізації до творів Шопена, які, зрештою, є салонною музикою, було б цілком природним. На мій погляд, це не повинно залежати від того, на сучасному чи історичному інструменті виконують ці твори».

Лауреат ІІ премії XVIII конкурсу імені Шопена Олександр Гадієв виконав Прелюдії Op. 45, Полонез-фантазію ор. 61, Сонату сі-бемоль мінор, ор. 35 і фантазію до мажор, ор. 17 Шумана; його виконання відзначалося прекрасним звучанням, природно-хвилеподібним музичним потоком і високим рівнем виконання. Щодо імпровізації він зазначив: «Я хотів би додати імпровізації до творів Шопена. У Hamarikyu Asahi Hall у Токіо рік тому у вересні я зіграв імпровізацію на біс, а на концерті в Італії два тижні тому додав імпровізацію між фантазією, мазуркою та сонатою».

Під час концертів японських піаністів серед глядачів з’являлося багато японців. Лауреат другої премії ex aequo Кьохей Соріта виступив 21 серпня (2023), а володар четвертого місця Аймі Кобаясі виступив наступного дня. Квитки на їхні концерти швидко розкуповувалися, і їх було важко дістати в Японії. Крім того, їхніми виступами зацікавилися японці, які проживають у Німеччині, Великобританії та інших країнах Європи. Новини про те, що Соріта та Кобаяші стали першими японськими лауреатами конкурсу Шопена з 2005 року, щодня з’являлися на перших шпальтах японських газет, на телебаченні та в Інтернеті – ажіотаж поширився по всій Японії. Гасла «Конкурс Шопена», «друге місце вперше за 51 рік» і «Кьохей Соріта» зацікавили навіть шанувальників некласичної музики.

Соріта виконав Прелюдію до-дієз мінор, ор. 45 і сонату ор. 58 Шопена разом із творами Й.С. Баха та Брамса, а на біс зіграв Ларго мі-бемоль мажор «Боже, Польщу храни» та Полонез ля-бемоль мажор, ор. 53. Коли його запитали про імпровізацію, він говорив досить обережно: «Я хотів би спробувати включити її, можливо, через десять років, коли я буду мати повні та глибокі знання про всі твори Шопена».

Кобаясі обрала Прелюдії ор. 28 Шопена, яку вона зіграла разом із творами Шумана та Шуберта. Вона привернула публіку виступом, під час якого була надзвичайно сконцентрована. Щодо імпровізації вона зазначила: «Загальновідомо, що Шопен ніколи не використовував один і той самий вислів двічі. Мені хотілося б виконувати його музику, роблячи акцент на динаміці та фразуванні, а не додаючи нотки та орнаменти.

Було помітно, що всі ці піаністи намагалися у своїх виступах підкреслити різноманіття, властиве творчості Шопена.

Лауреат 18-го конкурсу Шопена Брюс (Сяоюй) Лю виконав на фестивалі Варіації сі-бемоль мажор на тему Là ci darem la mano з опери Моцарта «Дон Жуан», ор. 2 Шопена – на кожному з трьох концертів. Під час першого він грав на сучасному фортепіано, а під час другого виконав концертну версію цього твору на Ерарді з оркестром XVIII ст. В останній день він виконав Концерт для фортепіано з оркестром № 2 фа мінор, ор. 21 з Королівським філармонічним оркестром, після чого він зіграв на біс. Спочатку він сам виконав тему, а відразу після її завершення на сцену вийшов диригент Василь Петренко і глядачі почули концертну версію, що стало несподіванкою.

ХІХ Міжнародний фестиваль «Шопен та його Європа»

.Після захоплюючого часу відкриттів і натхнення, який я провів на фестивалі 2022 року, я повернувся на подію також в цьому році. Рік тому мене попросили написати рецензію на фестиваль для місячника «Шопен». Цього разу мені доручили написати тексти інші журнали, зокрема: «Musica Nova» та інтернет-журнал «Браво». Те, що за фестивалем стежать згадані журнали, свідчить про інтерес японців до творчості Шопена. 19-й випуск проходив під гаслом «Не вперше» та анонсував ювілейний 20-й випуск, який відбудеться у 2024 році.

У 2023 році деякі учасники скасували або були замінені через стан здоров’я. У третій день фестивалю на заміні виступив Кевін Чен. Напередодні фестивалю «Шопен і його Європа» він виконав етюди ор. 10 на 78-му Міжнародному фестивалі Шопена в Душники-Здруй, де його досконала техніка отримала велике визнання. Проте для Варшавського фестивалю він обрав етюди Op. 25. Він обґрунтував це рішення так: «Я вибрав опус 25, тому що подія транслювалася тією ж радіокомпанією та каналом YouTube, тому я вирішив, що опус 10 не слід повторювати». Хоча пропозицію виступити на фестивалі він отримав лише тижнем раніше, його вміння адаптуватися не підвело. З початку першої пісні він зміг увійти у свій власний світ і залучити в нього публіку. Його виступи не є інтуїтивними, але мають ознаки вдумливих роздумів над значенням нот, артикуляції та фразування.

На фестивалі «Шопен та його Європа» ІІ Концерт фортепіано фа мінор ор. 21 Шопена виконали три піаністи, кожен у своїй формі та версії. Першим із них був Іво Погореліч із Базельським камерним оркестром, який грав у традиційній формі – сучасному фортепіано з оркестром. Гра Погорелича дуже переконлива та енергійна. Концертмейстером і диригентом був Уго Тіччіаті, і хоча зміни темпу Погорелича були досить тонкими, Тіччіаті іноді припиняв гру на скрипці, щоб зосередитися на диригуванні. Публіка відповіла оплесками на цей новаторський виступ оригінального піаніста, який не перестає захоплювати.

Крім того, на фестивалі відбулася прем’єра Фортепіанного концерту фа мінор, ор. 21 аранжована для гітари з оркестром. Матеуш Ковальський грав на гітарі. Під час прелюдії та tutti оркестр грав на майже стандартному рівні гучності, але під час гітарного соло гучність оркестру була значно зменшена. Присутні майже в повній тиші слухали гру гітари. Це був важливий момент, який почав новий розділ в історії Фортепіанного концерту фа мінор.

Томаш Ріттер, лауреат І Міжнародного конкурсу Шопена на Старовинних Інструментах, успішно виконав свій сольний концерт, а також виступив як заміна інших музикантів. Він виконав камерну версію Концерту для фортепіано фа мінор, ор. 21 з квартетом, граючи на плеєлі 1848 року. Як він сам розповідав, перед виконанням творів Шопена він не тільки читає всі коментарі уртекстових публікацій, а й користується версіями з автографом та першими виданнями, а також сайтом «The Online Chopin Variorum Edition (OCVE)». Посилаючись на ці джерела, Ріттер виробив цікавий вислів. Він сказав: «Найважливіше — це дійсно відчувати, що хочеш грати певним чином, а намагатися будь-якою ціною щоразу грати інакше.

19-й фестиваль «Шопен та його Європа» викликав неабиякий інтерес у японської публіки. Протягом двох концертних днів виступили п’ять лауреатів конкурсу імені Шопена. Спочатку його переможці Данг Тхай Сон і Брюс (Сяоюй) Лю виконали разом Концерт для фортепіано №10 мі-бемоль мажор Моцарта на двох фортепіано, а потім Лукас Геніушас виконав фортепіанний концерт Хейдена. Наступного дня учні Данга Кейт Лю та Ерік Лу виконали Фортепіанний концерт № 10 мі-бемоль мажор на двох фортепіано, а Данг виконав XII фортепіанний концерт Моцарта. Варшавський фестиваль дав змогу реалізувати програми, які не були б можливими деінде.

2-й Міжнародний конкурс Шопена на Старовинних Інструментах

.Через п’ять років після того, як Нарухіко Кавагуті здобула другу премію на 1-му Міжнародному конкурсі Шопена на Старовинних інструментах у 2018 році, наступне видання цього конкурсу викликало великий інтерес у Японії. З 84 учасників конкурсу 23 були японцями, кількість яких перевищила навіть 15 кандидатів із Польщі.

На таку велику участь японських піаністів вплинули три основні фактори. По-перше, на каналі NHK BS1 транслювалася телепрограма Шопен. Мандрівники у часі: перший міжнародний конкурс на давніх інструментах, яка була дуже добре сприйнята. По-друге, після перемоги на конкурсі Кавагучі організовував численні концерти на піаніно тієї епохи, сприяючи популяризації цих інструментів у Японії. По-третє, ще до того, як Кавагучі отримав нагороду, його вчителька Кікуко Огура постійно розширювала аудиторію для такої музики, даючи концерти на старовинних інструментах і випускаючи записи. Крім того, з 2018 року Фортепіанна Академія SACLA, заснована Огурою, пропонує вивчання старовинних інструментів.

2-й Міжнародний конкурс Шопена на Стародавніх Інструментах розпочався з несподіваного оголошення напередодні про те, що Марта Аргеріх виступатиме на концерті відкриття разом із Томашем Ріттером та Брюсом (Сяоюй) Лю. Глядачі мали змогу послухати унікальний концерт під назвою «Диво Варшави». Однак жоден японець (і я в тому числі) не очікував чергового сюрпризу, яким через кілька днів виявилися результати першого етапу.

З десяти японських учасників цей етап пройшла лише Сая Камада. Проте, враховуючи бали, озвучені пізніше журі, з таким результатом важко не погодитися. 15 учасників, які пройшли перший етап, отримали оцінку «так» від чотирьох із дев’яти суддів. Ще шість учасників, у тому числі четверо японців – Сатоші Ііджіма, Юя Нішімото, Шун Ой і Мана Шоджі – отримали оцінки «так» від трьох членів журі. На мій погляд, найважче було оцінити перший етап. У ньому виступили піаністи, які що йшли різними шляхами: ті, хто грають на давніх інструментах, ті, хто грають на сучасних і давніх інструментах, і піаністи, які грають на сучасних інструментах.

Той факт, що журі матимуть різні думки щодо манери виконання останніх десяти тактів Фантазії ре мінор Моцарта (KV 397), а також щодо допустимих меж імпровізації та аранжування полонезу Курпінського та творів інших польських композиторів, можна було передбачити ще до змагань. Не варто забувати, що під час Шопенівських конкурсів японцям не вдалося здобути премії на двох конкурсах поспіль – 16-му у 2010 році та 17-му у 2015 році. Своєю чергою, на 18-му конкурсі у 2021 році двоє японців отримали другу та четверту премії. Ймовірно, багато японських піаністів візьмуть участь у ІІІ Міжнародному конкурсі Шопена на Старовинних Інструментах.

І на першому, і на другому етапах учасники додавали імпровізовані прелюдії до творів Шопена, змінювали та доповнювали орнаменти. Я з великим інтересом слухав імпровізації, які були красивими, а часом надзвичайно креативними. Велике значення має те, що стилі виконання епохи Шопена, включені кожним учасником, були продемонстровані на інструментах епохи композитора. Конкурс, у якому піаністи грають на історичних інструментах, дозволяє їм продемонструвати експресію, яка була б неможлива для піаністів, які грають лише на сучасних піаніно.

Зрештою першу премію здобув Ерік Гуо, а другу — Пьотр Павляк завдяки послідовним і рівномірним виступам від першої до останньої сцени, а також завдяки академічному підходу до творів Шопена. У другій частині Фортепіанного Концерту № 1 мі мінор, ор. 11, яку виконували Гуо та Павляк на завершальній сцені, обидва піаністи включили варіант, який Шопен записав у партитурі свого учня у 59-му та 61-му тактах.

.Питання про те, як виражається музика Шопена, залишається відкритим. Основним місцем для дискусій на цю тему є Варшава, де Шопен провів свою молодість. Відкриття Шопена — це нескінченна подорож.

Junichi TADA

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 3 czerwca 2024