Японська любов до Шопена

Ми, японці, любимо Шопена, мабуть, головним чином тому, що його музика містить тонку красу, скромність і шляхетність, вона схожа на хвилі часу.

Лихоманка конкурсу Шопена

.До 18-го Міжнародного конкурсу піаністів ім. Фридерика Шопена до 1 грудня 2019 року подали заявки понад 90 японських піаністів. У жовтні 2021 року після попередніх прослуховувань 14 з них виступили в основному конкурсі, серед яких обрано двох японських переможців. Попередні прослуховування та основний конкурс транслювалися онлайн в якості 4K і привернули велику увагу глядачів. Другий етап спостерігали аж 7 300 000 осіб, з яких 45,5 відс. з Японії.

Аймі Кобаясі та Кохей Соріта, які повернулися до Японії після третього та четвертого місць відповідно, щодня давали телевізійні та радіоінтерв’ю, а на концертах їх вітали переповнені зали. NHK, національний громадський мовник новин, підготував п’ять великих телевізійних випусків про конкурс Шопена з різних точок зору. Про цю подію японська преса написала широкі колонки – вийшов навіть журнал під назвою «The 18th International Chopin Piano Competition». Окрім переможців, серію концертів дали також відомі до конкурсу Томохару Ушіда та Хаято Суміно. На січень і лютий запланований гала-концертний тур по всій Японії цьогорічних переможців.

З часів «лихоманки Буніна», яка супроводжувала 11-й випуск у 1985 році, такого ажіотажу навколо Конкурсу Шопена в Японії не було. Переможець Станіслав Бунін виступав перед 12 тисячами людей в Палаці бойових мистецтв Японі́ї Будокан.

Шопен на зорі японської музики

.Перше фортепіано, квадратна модель від William Rolfe & Sons, було привезено до Японії в 1823 році Філіпом Францом Бальтазаром фон Зібольдом, німецьким лікарем в голландській торговій точці. Однак перші уроки гри на фортепіано в Японії відбулися набагато пізніше, разом із заснуванням першої в країні музичної школи Онгаку Торішірабе Гакарі у 1879 році. Перший випускний концерт відбувся 20 липня 1885 року. Потім Кіне Тояма зіграв полонез Шопена (ор. № невідомий) – це було перше публічне виконання твору Шопена в Японії.

22 лютого 1912 року, в день народження Шопена, Рюкічі Савада дав перший фортепіанний концерт в Японії, програма якого була повністю шопенівська. Загалом прозвучало одинадцять творів, у тому числі Балада ля-бемоль мажор, ор. 47 та Фантазія-Експромпт.

Таким чином, Фридерик Шопен був близький японцям із самого початку японського концертного життя.

Конкурси та Шопен

.У 1927 році у Варшаві відбувся І Міжнародний конкурс піаністів імені Фридерика Шопена. Водночас найпрестижнішим національним конкурсом Японії був Японський музичний конкурс, який вперше відбувся в 1932 році під назвою 1-й музичний конкурс. Цим Японія може пишатися, оскільки перший конкурс відбувся лише через п’ять років після заснування Міжнародного конкурсу піаністів Ф. Шопена. У відбіркових турах І музичного конкурсу учасники мали виконати твори Баха та Бетховена, а у фіналі – твір Шопена – Балади соль мінор, ор. 23. Цей підхід був продовжений у другому конкурсі зі скерцо сі мінор, ор. 20 і в третій Фантазії фа мінор, ор. 49. У 1935 році під час 4-го конкурсу Етюд мі мажор, ор. 10 № 3 і етюд до мінор, ор. 10 № 12, а для фіналу — Балада ля-бемоль мажор ор. 47 – ніби це був конкурс Шопена!

Першими японцями, які взяли участь у Міжнародному конкурсі піаністів. Ф. Шопена, були Міва Кай, переможниця вищезгаданого І музичного конкурсу, та Чієко Хара, яка навчалася у Франції у Лазара Леві та отримала на конкурсі почесний диплом за виступ у фіналі та приз глядацьких симпатій від Станіслава Меєра.

Першою японкою, яка стала лауреатом конкурсу Шопена, була Кійоко Танака, яка зайняла 10 місце на 5-му конкурсі в 1955 році. Професор Лідія Грихтолувна, яка посіла сьоме місце на тому ж конкурсі і з якою я нещодавно мав нагоду бути членом журі конкурсу Шопена, з емоціями говорила про досконалість гри Кійоко Танака, й казала, що вона «піаністка зі справжнім талантом». Наразі 13 японців отримали нагороди на конкурсі Шопена, у тому числі двоє на 18-му конкурсі. Це найбільше серед азійський країн. На жаль, Японія ще не має лауреата першого місця.

Шопен поза музичною сценою

.У сучасній Японії популярність Шопена не обмежується лише музичною сценою. Кейчіро Хірано, лауреат нагороди ім. Акутаґава, одної з найпрестижніших літературних премій Японії, опублікувала роман «Похорон» (Marche funèbre, 2002), у якому розповідається про життя Шопена.　

В останні роки в Японії комікси манґа стали розглядатися як вид мистецтва. Найвідомішою мангою про Шопена є серія Forest of Piano (2015) Макото Ісшікі. Серія мала величезний успіх із загальним тиражем понад 6 000 000 примірників. Це надихаюча історія про Кайя Ічіносе, коли він починає дружнє суперництво з винятковим учителем і друзями та зрештою досягає успіху на Міжнародному конкурсі піаністів. Ф. Шопена у Варшаві. Пізніше автор брав участь у роботі над анімаційною екранізацією коміксу, створеного під егідою NHK.

Творчість Шопена також є невіддільною частиною Nodame Cantabile (2010) Томоко Ніномії, манги, яка за тиражем перевершила Piano Forest. Nodame Cantabile — це весела історія дорослішання титулованої Нодаме та її хлопця, диригента Чіакі, які хочуть стати справжніми музикантами. Найважливішим лондонським дебютом Нодаме став Фортепіанний концерт мі мінор, ор. 11 Шопена. Більш того, є навіть класична манга Chopin Always in My Pocket (1981) авторства Фусако Курамочі.

У світі телевізійних серіалів лідером є 101 пропозиція (1991), культовий 12-серійний серіал, що ефектно представляє Етюд мі-мажор, ор. 10 № 3, відома в Японії як L’Adieu (Прощальна пісня).

Твори Шопена з’являються навіть у японській телевізійній рекламі, наприклад, у рекламному ролику Ohta’s Isan  використано Прелюдію ля мажор, ор. 28 № 7, оскільки назва рекламованого препарату японською звучить схоже на «ля-мажор». Це також доказ того, що японці люблять музику Шопена.

Японці обожнюють Шопена

.Чому японці так люблять Шопена? Відповідь не проста. Іноді я чую, що любителі музики вказують на схожість між японською музикою енка та Шопеном. Однак це велике перебільшення. Дійсно, мелодія однієї з найвідоміших японських пісень енка, From the Northern Inn (1975), нагадує першу частину фортепіанного концерту мі мінор, ор. 11 Шопена. Однак це звичайний збіг обставин. Крім того, мова йде про сучасну пісню. Навряд чи автор знав би концерт Шопена і перебував під впливом його мотиву.

Твори Шопена також нагадують стиль «мелізма». У мелізматичності мелодій Шопена можна переконатися, порівнюючи його твори з творами Мендельсона. Це легко помітити, якщо порівняти, наприклад, вступну частину Ронди Капричіозо, ор. 14 Мендельсона з мелодією ор. 12 Шопена.

Ми, японці, любимо Шопена, мабуть, головним чином за те, що в його музиці є тонка краса, скромність і шляхетність, вона схожа на хвилі часу.

Крім того, ми під великим враженням від патріотизму Шопена. Нас зворушує національна гордість, присутня у творах польського композитора, наприклад у Полонезі ля-бемоль мажор (Героїчному) op. 53, чи мазурках. Музика Шопена постійно захоплює поляків, а також нас, японців.

Koji Shimoda