Переміна України. Німеччина знову в грі – пише Andrzej Krajewski

Andrzej Krajewski у своєму тексті “Польща і Україна. Розлучення?” на шпальтах “Dziennika” аналізує сучасні польсько-українські відносини та дії німецької дипломатії. Як він стверджує, Київ сьогодні ближчий до Берліна, ніж до Варшави, однак наразі зарано ще говорити про перемогу німецької політики.

Турботи Німеччини і втеча вперед

.Війна в Україні призвела до багатовимірної кризи Німеччини: іміджевої, енергетичної та стратегічної, – пише Andrzej Krajewski у тексті “Польща і Україна. Розлучення?”.

Як він зазначає, східна політика Німеччини, яка досі була спрямована на співпрацю з Росією в обхід інших країн, які лежать між Берліном і Москвою, призвела до залежності Німеччини від російської сировини. Таким чином, агресія Росії проти України поставила німців у скрутне становище, особливо з точки зору реакції західного світу на вибух війни.

За словами Andrzeja Krajewskiego, складну ситуацію Берліна демонструє порівняння цін на електроенергію в Німеччині та Китаї. Так, у Піднебесній вона більш ніж в 11 разів дешевша. “Наразі китайські виробники електромобілів, сонячних панелей, вітряків та іншого не стільки витісняють німецьких конкурентів зі всіх ринків – бо це занадто м’який опис – скільки їх фактично розривають. Це стосується галузей, які, згідно з великими планами Energiewende (енергетичного переходу. – ред), мали стати маховиком економіки ФРН у найближчі десятиліття. Тим часом на тому, що німці мали намір експортувати, нині заробляють китайці”, – пише журналіст.

Andrzej Krajewski звертає увагу, що канцлер Olaf Scholz все ж виявився вправним політиком. Хоча спочатку він лавірував і “висів на телефоні, намагаючись разом з президентом Макроном напоумити Путіна”, врешті-решт “пусті телефонні дзвінки Путіну були припинені, коли міністр економіки Robert Habeck, завдяки гігантській мобілізації, гарантував державі нових постачальників нафти і газу й запустив газові порти”. Це дало німцям час на розробку нової стратегії.

Переміна України. Німеччина знову розділяє Європу

.“Якось так склалося, що, маючи простір для маневру, Olaf Scholz запалав зростаючою прихильністю до Володимира Зеленського”, – пише Andrzej Krajewski. Як він підкреслює, це випливає з факту, що у Центрально-Східній Європі існують певні “повторювальні правила гри”.

“Цей архіпелаг країн [що лежать між Берліном і Москвою – ред.] ділить недовіра, занадто велика кількість конфліктуючих інтересів і болючі спогади про взаємні кривди. Тому вони не здатні сформувати міцний альянс, здатний протистояти німецькому тиску. Тим паче, що деякі з цих країн, відповідно до історичної традиції, тяжіють до Берліна”, – пише Andrzej Krajewski. Більше того, “коли Німеччина чітко дає зрозуміти – ви повинні вибрати нас або Польщу, плюс докидають набір економічних вигод, то у десяти випадках з десяти вони отримують відповідь – звісно, що ви”, – зазначає журналіст.

Andrzej Krajewski також звертає увагу на те, що з кінця Другої світової чергові канцлери ФРН удосконалили німецьку дипломатію, вміло підтримуючи добрі стосунки з усіма основними гравцями на міжнародній арені, навіть коли інтереси окремо взятих партнерів Німеччини, як-от, США чи Китаю, суперечили один одному в певний момент.

“З такою витонченістю гри на кількох фортепіано не повинно було надто складно переконати людей, керуючих у Києві, що Бог любить трійцю, і цього разу (на відміну від 2014 року і в грудні 2021 року) Берлін більше не ставитиме відносини з Кремлем вище за безпеку і майбутнє України”, – переконує Andrzej Krajewski.

Він додає, що „завдяки переконливим навичкам німецької дипломатії, минулий тиждень винагородив канцлера Шольца за більшу частину терпінь, які він пережив за останні два роки”. Це чітко підтверджується поведінкою президента України Володимира Зеленського на форумі ООН у Нью-Йорку. Зеленський назвав Німеччину найближчим союзником України поряд зі США і одним з найважливіших гарантів миру і безпеки у світі.

Що отримав президент Зеленський натомість? За словами Andrzeja Krajewskiego, Німеччина вкотре скористалася своїм вмінням використовувати “фінансовий повідок”. Вони запропонували організувати міжнародну конференцію з питань відновлення України в Берліні 11 червня 2024 року. “У ній візьмуть участь лідери десятків країн і представники найважливіших світових фінансових інституцій. А канцлер Scholz і його дипломати виконають роль ключових аніматорів розмов про те, скільки гості можуть і хочуть інвестувати у підняття з руїн зруйнованої війною країни”, – пише Andrzej Krajewski.

Німеччина роздає карти, але українці все ще можуть розраховувати на поляків і Польщу

.“Підбивати підсумки ще занадто рано, оскільки розпад альянсів тільки-но відбувся, і всі наслідки цього прийдуть з часом”, – стверджує Andrzej Krajewski.

Розглядаючи питання німецької політики щодо Центральної та Східної Європи в історичній перспективі, він зазначає, що „об’єднана Німеччина тричі ставала домінуючою державою у Центральній Європі. Це відбувалося близько 1914 року, 1939 року і зовсім недавно. Однак щоразу їхній потенціал: промисловий, військовий, а тепер економічно-дипломатичний, виявлявся занадто малим, щоби досягнутий стан справ закріпити остаточно. Кожного разу успіх Берліна перетворювався на шлях до поразки”.

На думку Andrzeja Krajewskiego, позиція Берліна ослабла через збіг обставин, що мали місце після агресії Росії проти України в лютому 2022 року. „Польща, надаючи Україні колосальну допомогу і сприяючи тому, щоб та вижила, і одночасно Росія була відрізана від Заходу, дещо рикошетом вдарила по позиції Берліна. Хоча останній повернувся до гру і продемонстрував, що він все ще роздає карти в Центральній Європі, але це не означає розвороту тенденції, започаткованої два роки тому”.

“Фундаменти, на яких тримається німецька держава, а саме стійке економічне зростання, досягнуте за рахунок промисловості та експорту, а також політична стабільність, були підмиті. Водночас те, як економічно трансформується світ, неустанно штовхає Польщу вгору. А якщо якась тенденція укорениться, тоді відбувається саме так, як в історії, описаній вище. Карти можуть бути роздані блискучими, потужними гравцями, але врешті-решт найбільше виграє від їхньої гри той, чий тренд тягне вгору. Навіть якщо він безсилий статист”, – пише Andrzej Krajewski.

Рекомендуємо прочитати весь текст Andrzeja Krajewskiego [ПОСИЛАННЯ]
Dziennik.pl/WszystkoCoNajważniejsze/SN