Anna Walentynowicz об'єднує поляків та українців – конференція “Солідарність народів”

Anna Walentynowicz – це постать, яка об’єднує поляків та українців. Центр її імені, який буде збудований у Рівному, стане місцем дії для порозуміння між двома народами, – заявили учасники конференції “Солідарність народів”, що відбулася в українському Острозі.

Anna Walentynowicz об’єднує поляків та українців

.Дводенна зустріч зібрала польських та українських громадських активістів та науковців, які дискутували про можливості та виклики, що стоять перед нашими країнами, а також міркували, як об’єднати зусилля перед спільною загрозою, якою є Росія. “Anna Walentynowicz може стати тим мостом, який з’єднує наші народи. Її постать показує всю багатозначність наших історичних стосунків. Українка, яка стає героїнею польського руху “Солідарність”, повертається до свого українського коріння, щоб ми могли тепер, під її патронатом, творити нову главу у відносинах між Польщею та Україною”, – сказав учасник конференції Сергій Штурхецький, голова Незалежної медіа-профспілки України.

Зустріч в Острозі Рівненської області, де народилася Walentynowicz, організувало польське товариство “W Trosce o Dom Ojczysty” (укр. “З турботою про рідний дім”), назване на честь легендарної діячки “Солідарності”. Товариство створює у Рівному польсько-український центр, патронкою якого буде Anna Walentynowicz. “Це будуть не просто стіни, а місце активної діяльності та дискусій під гаслом “за нашу і вашу свободу”, тобто про те, що сьогодні є актуальним як ніколи”, – підкреслив Сергій Штурхецький.

Польсько-український центр у Рівному

.Про Центр, що з’явиться у Рівному, розповідала також Magdalena Lenart-Zalewska із товариства “W Trosce o Dom Ojczysty”. “Ця конференція показала, як сильно потрібні розмови між нашими народами і праця над порозумінням. Наскільки істотною є наша солідарність перед загрозою зі сходу. Думаю, що польсько-український центр її імені, який зараз створюється, буде важливим місцем для дискусій на цю тему”, – зазначила вона. У конференції в Острозі брав участь, серед інших, Jan Karandziej, голова товариства “W Trosce o Dom Ojczysty”, опозиціонер комуністичної епохи та активіст Вільних профспілок узбережжя, який був колегою і другом Anny Walentynowicz.

“Ми розпочали те, що може принести добрі результати у зближенні польської та української громад. Ми працюємо знизу вгору, намагаємося достукатися до молоді, що було помітно в актовій залі. Звичайно, весь час цьому сприяє наша патронка Anna Walentynowicz, як героїня двох народів, тому я переконаний, що ці дискусії дадуть добрий ефект”, – сказав він. Конференція відбулася у приміщенні Національного університету “Острозька академія”, де відкрилася також виставка “Легенда Солідарності”, присвячена життю та опозиційній діяльності Walentynowicz. Учасники зустрічі також запалили свічки на Алеї Героїв, де розміщені фотографії українських воїнів з Острога та околиць, полеглих в оборонній війні України проти Росії.

Подяки для Польщі

.Українські спікери присвятили значну частину своїх виступів подяці Польщі за підтримку, яку вона надала Україні після російського вторгнення. “Ми вдячні польському народові за підтримку України після повномасштабного російського вторгнення і за ту допомогу, яку Польща продовжує нам надавати. Мені здається, що незважаючи на деякі непорозуміння між політиками, між нашими народами панує справжнє порозуміння і солідарність. Ця конференція ще раз це показала. Ми цю солідарність не втратили”, – оцінив Дмитро Шевчук, проректор Острозької академії.

Одна з ключових і символічних постатей “Солідарності”

.Anna Walentynowicz народилася 15 серпня 1929 року в Рівному; загинула 10 квітня 2010 року в Смоленській авіакатастрофі. Вона була однією з ключових і символічних постатей руху “Солідарність”, що зароджувався наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років. Саме через неї спалахнув знаменитий страйк на Гданській верфі. У 1978 році Walentynowicz долучилася до діяльності Вільних профспілок узбережжя. 7 серпня 1980 року її незаконно звільнили з Гданської верфі, що сприяло початку страйку на верфі 14 серпня 1980 року, який призвів до утворення Незалежної самоврядної профспілки “Солідарність”.

Anna Walentynowicz стала членом Міжсоюзного страйкового комітету та президії Міжсоюзного установчого комітету NSZZ Solidarność. Під час воєнного стану була інтернованою, потім кілька разів заарештованою. У 1981 році за нею стежили понад 100 офіцерів Служби Безпеки і таємних співробітників цієї служби.

Конференція в Острозі була організована товариством “W trosce o dom ojczysty” імені Anny Walentynowicz як публічний проект, фінансований Канцелярією прем’єр-міністра Польщі у рамках публічного завдання щодо допомоги Полонії та полякам за кордоном у 2023 році.

Радянська інтервенція без воєнного стану?

.Про низьку ймовірність радянської інтервенції, якби 13 грудня 1981 року не було запроваджено воєнного стану, пише на шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” професор Andrzej PACZKOWSKI у тексті “Кремль хотів задушити “Солідарність” польськими руками”.

“4 квітня 1981 року в залізничному вагоні на станції Брест генерал Wojciech Jaruzelski і перший секретар ЦК Польської об’єднаної робітничої партії Stanisław Kania узгодили з Юрієм Андроповим і Дмітрієм Устіновим, що поляки візьмуть на себе весь тягар впровадження воєнного стану, а Москва втрутиться лише у разі непередбачуваних ускладнень. Підготовка до операції планомірно просувалася. Генерал Jaruzelski обійняв посаду першого секретаря після усунення Kani, неохочого прийняти “силове розв’язання”. На початку грудня все було готове до початку операції. 10 грудня 1981 року на засіданні радянського Політбюро навіть колишні прихильники (з 1980 року) вторгнення у Польську Народну Республіку рішуче виключили можливість інтервенції, а Міхаїл Суслов навіть припустив, що “Солідарність” може правити в Польщі, лиш би капіталісти не знищили СРСР”.

.“Чому так змінився підхід Кремля до найпотужнішого суспільного бунту в радянському блоці? Можливо, ключову роль відіграли витрати на війну в Афганістані, падіння цін на нафту, основного джерела державних доходів, при постійному дефіциті продовольства і необхідності купувати дуже великі обсяги зерна в Канаді, США чи Аргентині за зростаючий долар. Дедалі гострішим тягарем ставала гонка озброєнь, що розгорталася за президентства Рейгана. Через ці проблеми частина московських діячів були переконані, що пряме втручання в польські справи буде надзвичайно дорогим і змусить Радянський Союз витрачати величезні кошти не лише на утримання військ за кордоном, а й на масивні субсидії польській економіці, яка і так ледве дихала. Серйозних проблем слід було очікувати і в міжнародній політиці, в тому числі у переговорах про роззброєння. Загалом, витрати на відправку до Польщі “братньої допомоги” від військ Варшавського договору були б надзвичайно високими”, – пише професор Andrzej PACZKOWSKI.

PAP/Jarosław Junko/WszystkoCoNajważniejsze/MJ