Prof. Piotr GLIŃSKI: Допомога Україні – наш цивілізаційний обов’язок

Допомога Україні – наш цивілізаційний обов’язок

Photo of Prof. Piotr GLIŃSKI

Prof. Piotr GLIŃSKI

Místopředseda vlády Polské republiky, ministr kultury a národního dědictví.

Ryc.Fabien Clairefond

Інші статті цього автора

Перед лицем невиправданої російської агресії проти України обов’язком усіх нас є протидія та безкорислива солідарність, а масштабна допомога українцям є обов’язковою умовою відновлення безпеки та миру в нашій частині світу.

.Вже 9 місяців у центрі Європи, за східним кордоном Польщі, Україна бореться за свободу та суверенітет своєї країни. Але ми повинні усвідомлювати, що Україна бореться не тільки за своє існування, за свою цілісність чи, зрештою, за право на гідне життя своїх громадян. В боротьбі проти російської агресії, українці стали на захист європейської цивілізації та культури, на захист цінностей усього цивілізованого світу. Напавши на Україну, Росія зламала підвалини нашої цивілізації, відкинула її здобутки – адже чим ще є вбивство мирних жителів і дітей, бомбардування лікарень, шкіл, гуманітарних конвоїв, порушення міжнародних конвенцій.

Поляки, як ніхто інший, знають російську цивілізацію смерті та руйнування і можуть оцінити масштаби російських злочинів. Ми розуміємо також, наскільки дорога свобода і незалежність країни. Тому з 24 лютого ми постійно намагаємося підтримати тих, хто сьогодні йде на найбільшу жертву в ім’я свободи та незалежності. За оцінками, 70% польського суспільства долучилися до тої чи іншої форми допомоги Україні. Перед обличчям небезпеки польський народ довів, що може об’єднатися, а робота волонтерів, служб, працівників державних установ, місцевих органів влади, церковних установ, а також громадян, які долучилися до порятунку життів українців, увійде в історію. 

Війна, яку почала російська агресія, спричинила загибель і страждання сотень тисяч людей, а також величезні матеріальні втрати, в тому числі й ті, що стосується символічних речей. День у день ми бачимо, як росіяни знищують культуру та багату спадщину України – безпосередньо, ракетами, що вражають пам’ятники та культурні заклади, і опосередковано – через кризи в постачанні енергоносіїв та інших комунальних послуг. Гаазька конвенція 1954 року чітко визначає, що знищення спадщини чи культурних цінностей під час конфліктів є воєнним злочином. Тому з першого дня війни ми долучилися до підтримки закладів культури та захисту спадщини в Україні. Ми залишаємось у прямому контакті як із міністром Олександром Ткаченком, так і з Міністерством культури та інформаційної політики України, а також з українськими установами – музеями, мистецькими закладами, бібліотеками, архівами.

Ще на початку війни ми створили Центр допомоги культурі в Україні, який організовує та координує перевезення матеріалів для забезпечення архівів, пам’яток, музейних експонатів. Центр використовується як хаб культурними інституціями всього світу – через Польщу доставляється допомога в Україну від музеїв, культурних установ та міжнародних організацій. Транспорт включає в тому числі генератори, скрині, протипожежні ковдри, мінеральну вату, OSB плити, поліефірні труби, вогнегасники та мішки з піском. Ми також підтримуємо українців у фізичній охороні пам’яток на місці. Крім того, польський уряд брав участь у створенні Фонду Люблінського трикутника для зацифрування культурної спадщини в Україні. Польські установи беруть участь у скануванні об’єктів культурної спадщини та створенні цифрової платформи для їх архівування, захисту, розвитку та поширення.

Підтримуючи Україну у захисті її культури та спадщини, ми повинні пам’ятати, що маємо справу з надзвичайно делікатною сферою, яка має велике символічне значення для українського народу. Тому, заявляючи про нашу готовність прийняти людей і культурні блага, ми повинні робити це з великою чуйністю та повагою. У символічному вимірі евакуація культурних цінностей є крайнім заходом, тому, пропонуючи свою готовність захистити колекції або частину колекцій українських культурних установ, ми ніколи не тиснули та не будемо тиснути на це питання.

Польща також надає підтримку митцям і діячам культури, які знайшли прихисток від війни в нашій країні. Наші інституції організовують стажування та мистецькі резиденції, пропонують роботу, мовні курси, надають приміщення для збору пожертв, пропонують житло, мистецькі школи підтримують українських студентів у продовженні мистецької освіти. У Польщі до європейських і світових турне готувалися Київський симфонічний оркестр, Молодіжний академічний симфонічний оркестр України «Слобожанський» з Харкова, а також Ukrainian Freedom Orchestra. Саме в Польщі у березні відбулася перша виставка цифрових репродукцій робіт Марії Примаченко, польські музеї та галереї організовують подальші виставки українського мистецтва, зокрема сучасних художників, і, нарешті, польські архіви створили та координують проєкт «Мамо, я не хочу війни!!!” – унікальна двомовна виставка, яка представляє історичні малюнки польських дітей 1946 року, що зберігаються в польських архівах, і які є записом їхнього досвіду під час Другої світової війни та німецької окупації 1939-1945 років, а також сучасні малюнки українських дітей, пов’язані з війною, яка зараз триває, зібрані на порталі Mom I see war. Виставка також була представлена в більшості дипломатичних місій Республіки Польща по всьому світу, наприклад перед Європейським парламентом у Брюсселі. Польські ЗМІ також запустили спеціальні канали та інформаційні служби українською мовою.

Не менш важливою, ніж матеріальна підтримка та створення умов для роботи діячів культури, є політична підтримка захисту культури та спадщини в Україні. З самого початку війни Польща активно висловлювала свою підтримку заклику міністра Ткаченка запровадити санкції проти Росії у сфері культури та обмежити її міжнародну діяльність у цій сфері, виступаючи, зокрема, за позбавлення Росії членства в ЮНЕСКО та утримання від будь-якої співпраці з представниками культурного світу Російської Федерації, а також від представлення творів російської культури та російських митців у публічному просторі. Разом із країнами Балтії Польща працює над блокуванням поширення російської пропаганди через супутникові платформи, оператори яких знаходяться в Європейському Союзі.

.Перед лицем невиправданої російської агресії проти України обов’язком усіх нас є протидія та безкорислива солідарність, а масштабна допомога українцям є обов’язковою умовою відновлення безпеки та миру в нашій частині світу. Це наш цивілізаційний обов’язок перед нашими сусідами та майбутніми поколіннями, а також перед нашою культурою, яку сьогодні захищає Україна, що протистоїть варварській Росії.

Piotr Gliński

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 8 grudnia 2022