Гідроелектростанції та дамби – нові цілі російських авіанальотів в Україні

Росія розширила свої обстріли критичної інфраструктури України, включивши нові цілі – гідроелектростанції та дамби; це знаменує собою ескалацію атак на інфраструктуру, оцінює американський аналітичний центр Інститут вивчення війни (ISW) у своєму нещодавньому звіті.

Гідроелектростанції та дамби – нові цілі для російських обстрілів

.Так аналітичний центр коментує авіаудари, здійснені Росією в ніч з 28 на 29 березня 2024 року. Президент України Володимир Зеленський заявив у п’ятницю, що цілями цих атак були гідроелектростанції в Черкаській та Чернівецькій областях. Російські прокремлівські військові блогери, зі свого боку, стверджують, що під обстріл потрапили два об’єкти в Дніпропетровській області: теплова електростанція та гідроелектростанція. Українська енергетична компанія “Укренерго”, зі свого боку, підтвердила, що в результаті авіаударів були пошкоджені гідроелектростанції та теплові електростанції в центральній і західній частинах країни.

На думку експертів ISW, це “нова модель” атак на українські ГЕС і дамби, що знаменує собою “значну ескалацію” авіаударів, здійснених до сих пір. Раніше російські війська не атакували гідроелектростанції та дамби систематично. ISW нагадує, що метою обстрілів української енергетичної інфраструктури, ймовірно, є “послаблення потужності української оборонної промисловості”. Росіяни також намагаються скористатися тим, що українська протиповітряна оборона відчуває нестачу ракет.

Занепокоєння російською ескалацією війни

.“Сполучені Штати та європейські країни, як і раніше, неохоче надають Україні обладнання, яке може виявитися оперативно або стратегічно важливим (…) через побоювання або ескалації, або відплати з боку Росії”, – зазначає ISW. При цьому аналітичний центр нагадує, що попередні подібні рішення з боку західних країн не зупинили Москву від ескалації війни. “Росія послідовно демонструє свою готовність до ескалації неспровокованої агресії, а побоювання щодо російської ескалації або відплати у відповідь на подальші західні поставки зброї в Україну не повинні диктувати рішення – у США або інших західних країнах – про цю допомогу”, – підсумовують експерти ISW.

Російський імперіалізм

.Про історію російського імперіалізму на шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” пише професор Jacek HOŁÓWKA у тексті “Імперські мрії Кремля”. У ньому автор звертає увагу на те, що Росія – не перша імперія, яка не може змиритися зі зменшенням своєї території та впливів.

“Україна належить Росії лише в тому фантастичному сенсі, в якому Росії належить Східна Пруссія, тобто Калінінградська область, всі етнічні польські території, включені до Росії після поділу в 19 столітті, а також захоплені терени Малої Азії чи Бессарабії. У такому метафоричному сенсі Росії належать усі землі, які коли-небудь були частиною Російської імперії і які стають її частиною в уяві найманців-кондотьєрів. Новорічна декларація підкріплюється лише простим і безсоромним поглядом на те, що захоплення чужих земель росіянами це завжди слушно, оскільки Росія – наддержава і має такою й залишатися. Так вважає володар Кремля – і крапка. Натомість ймовірна втрата земель, якими володіє Росія, завжди є несправедливою, бо відбувається шляхом удушення російської державності. Це симптом свавілля другорядних народів, які не мають історії або відіграють підпорядковану роль у її перебігу. Росія завжди повинна перемагати, цього вимагає її одвічно практикований спосіб існування. Ніколи вона не була республікою, країною, де править парламент або воля народу. І це не має права змінитися, бо коли вже раз щось стало російським, то повинно таким залишитись навік”.

.“Росія – не перша імперія, яка глибоко переживає зменшення свого впливу та володінь. У новітні часи цей досвід спіткав усіх колонізаторів по черзі: британців, французів, бельгійців і голландців. Скинення їх із ролі колоніальної метрополії зранило їхнє почуття гордості, здавалося болючим і несправедливим. Колонізатори завжди страждали, залишаючи заморські території їхнім мешканцям. Вважали, що віддають їх у руки непевних і недосвідчених людей, тобто прирікають на занепад. Жодна армія не любить виводити війська з підконтрольних територій. Коли вона залишає поле своєї діяльності, то раптом увідомлює, наскільки воно є непотрібним і зайвим. Усвідомлює, що їй не вдалося зорганізувати життя локальних громад, а армія домінувала лише тому, що без жодної рації застосовувала насильство”, – пише професор Jacek HOŁÓWKA.

PAP/WszystkocoNajważniejsze/MJ