Росіяни все частіше застосовують на фронті хімічну зброю – ISW

Росіяни все частіше застосовують на фронті хімічну зброю, порушуючи Конвенцію про її заборону; у такий спосіб Кремль випробовує реакцію міжнародної спільноти, – йдеться у нещодавній доповіді американського аналітичного центру Інституту вивчення війни (ISW).

Лише у грудні застосували сльозогінні гранати понад 80 разів

.ISW цитує представника українського Генштабу Андрія Рудика, який відповідає за збір інформації про озброєння та військову техніку, що використовується противником. За його словами, російські війська у грудні 2023 року почали використовувати гранати РГ-Во, що містять хлорацетофенон (також відомий як RCA) – сльозогінний газ, що використовується для придушення масових заворушень. Лише за один місяць росіяни застосували його щонайменше 81 раз.

Капітан Андрій Рудик заявив, що такий газ, розпилений у бліндажі або закритому приміщенні, вбиває за п’ять хвилин, а розслідування довело, що гранати РГ-Во, які використовували росіяни, були виготовлені у 2023 році: найвірогідніше, у Росії.

Аналітичний центр ISW також нагадав інформацію українського штабу від 13 січня цього року, що російські війська почали використовувати – також у грудні – новий тип газової гранати з 2-Хлорбензонітрилом (із тієї ж групи сльозоточивих газів). Впродовж перших двох тижнів 2024 року окупанти вжили таку гранату щонайменше 51 раз.

Тим часом 810-та бригада морської піхоти Росії 22 грудня 2023 року визнала, що навмисно застосувала хімічну зброю, скинувши з безпілотників гранати К-51 з газом CS (2-хлорбензиліденомалононітрил), який використовується як бойова отруйна речовина подразнювальної дії, на українські позиції поблизу села Кринки на східному (лівому) березі Херсонської області, нагадує ISW.

Росія хоче масштабніше використовувати хімзброю

.Цитований раніше капітан Андрій Рудик додав, що у такий спосіб Росія може намагатися оцінити реакцію міжнародної спільноти на застосування хімічної зброї в Україні, а за відсутності такої реакції – застосовувати її більш широкомасштабно.

Росія є учасницею Конвенції про заборону хімічної зброї 1993 року, яка забороняє використання газів CAR і CS у бойових діях, – нагадали в аналітичному центрі ISW.

Імперське мислення Росії

.“Росія – не перша імперія, яка глибоко переживає обмеження свого впливу та володінь”, –пише на шпальтах “Wszystko co Najważniejsze” професор Jacek HOŁÓWKA. – “У новітні часи цей досвід спіткав усіх колонізаторів по черзі: британців, французів, бельгійців і голландців. Скинення їх із ролі колоніальної метрополії зранило їхнє почуття гордості, здалося болючим і несправедливим”.

“Путін стверджує, що Росія захищає справедливу і святу справу, хоча це Росія спричинила війну і це росіяни намагаються захопити українські території, а не навпаки”.

“Україна належить Росії лише у тому фантастичному сенсі, в якому Росії належить Східна Пруссія, тобто Крулевецька область, усі етнічні польські території, включені до Росії після поділу Польщі у 19 столітті, а також захоплені терени Малої Азії чи Бессарабії. У такому метафоричному сенсі Росії належать усі землі, які коли-небудь були частиною Російської імперії і які стають її частиною в уяві найманців-кондотьєрів. […] Натомість ймовірна втрата земель, якими володіє Росія, завжди є несправедливою, бо відбувається шляхом придушування російської державності. Це симптом свавілля другорядних народів, які не мають історії або відіграють у її перебігу підпорядковану роль. Росія завжди повинна перемагати, цього вимагає її одвічно практикований спосіб життя. Вона ніколи не була республікою, країною, де править парламент чи воля народу. І це не має права змінитися, бо коли вже раз щось стало російським, то повинно таким залишитись навік”.

“Кремль ніколи не проводив відкритої, єдиної політики, але він також ніколи відкрито не змінював політику. Він лише змінював спосіб своїх дій – іноді відкрито, іноді приховано. А оскільки Кремль бажав переслідувати світові та імперські цілі одночасно, йому зазвичай доводилося діяти приховано. […] Лідери комуністичної партії завжди, на їхнє переконання, матимуть рацію. Брехня не викликала у них огиди, крутійство не вибивало їх із колії, вбивства не порушували їхнього сну. Це стало абсолютно незаперечною догмою принаймні відтоді, як Сталін у 1929 році сформалізував свою особисту владу, запровадивши вимогу, щоб рішення політбюро партії завжди ухвалювалися одноголосно. Вони не підлягали обговоренню та перегляду”.

“У Росії влада або деспотична, або розпадається. Так було за Миколи ІІ і так було за Брежнєва. Вперше сенс російської історії розкрив Ленін, вдруге – Горбачов. Але безрезультатно”.

“Варто зазначити, що в обох випадках до розвалу влади доклалися відставні офіцери, позбавлені владних повноважень, але не позбавлені суспільного престижу. І вони, коли самі вже не хотіли і не могли боротися, домагалися, щоб боротьба не припинялася і щоб нові покоління виборювали перемогу і вічну славу. Старі люди зазвичай мріють про перемогу, а все крім неї їх заколисує. Чи буде так само на українському фронті? Чи цього разу хтось схаменеться раніше, припинить набір рекрутів і спонукатиме старих людей спокійно насолоджуватися нагородами, здобутими раніше?” – міркує автор. – “Поживемо – побачимо”.

PAP/Wszystko co Najważniejsze/JT