Цю війну можуть виграти Україна і Європа разом

Протягом двох тижнів до Польщі потрапили два мільйони біженців. Кожен тиждень це мільйон біженців, які прибувають з України до Польщі. Особи похилого віку, жінки з дітьми. Вся біда цього світу втікає від стріляючих в жінок і дітей, в лікарні, школи і житлові масиви, бомбардуючих житлові багатоповерхівки росіян.

.Ці слова я пишу в Польщі, в Варшаві, 150 км від кордону зі співпрацюючою з Росією Білоруссю. А незважаючи на це у нас немає паніки, ніхто не втікає з Польщі. Нашу газету «Все що найважливіше» ми видрукували на двома мовами: польською і українською. Ми робимо все, щоб добре заопікуватися людьми які тікають з заатакованої України.

Ні, не було і немає потреби будувати в Польщі таборів для біженців з України. Поляки вийшли до них і по них: публікують інформації скільки вони є в стані прийняти на нічліг і прогодувати, скільком особам допомогти. Українців безкоштовно перевозять з кордону по цілій країні звичайні люди. Польська залізниця пропонує для кожного з українським паспортом безкоштовні сполучення по цілій Польщі. Польський уряд призначив для України все те, з чого можуть користатись поляки: допомога 500+ для дітей, медичну допомогу, соціальну допомогу. Успіх Польщі ділимо навпіл і ділимось з українцями всім, що маємо.

Біженці з України сьогодні перебувають перед усім в польських домівках. Це два мільйони осіб. А незважаючи на це, не має потреби будувати осередків для біженців. Там вони зустріли типову польську гостинність. Знаходять прихисток в домівках поляків, але також у всіх просторах, гуртожитках, готелях, де держава покриває з польського бюджету вартість їх проживання і їжі.

Польські школи збільшили кількість учнів в класах, аби могти прийняти додаткових учнів. В школі, недалеко мого дому в Варшаві протягом останнього тижня прийняли 64 дітей. Вони відразу були оточені опікою. Вони не знають польської мови, але вже раніше поляки прийняли мільйон українців втікаючих з Криму і Донбасу, тому діти котрі приїхали раніше допомагають тим, хто приїхав зараз. Педагоги також стоять перед дуже важкою працею – ліквідацією психологічних травм у дітей з України. Всі написи в польських школах написані польською і українською мовами. І всі школи, так як і польські вулиці і публічні місця прикрашені польськими і українськими прапорами.

Поляки знають від чого втікають українці. Наша історія дуже схожа. Також і ми поляки досвідчили зради великих держав. Не зважаючи на підписані умови про допомогу не допомогли нам в вересні 1939 р. Так само почуваються сьогодні українці, коли німці відмовляються від закриття співпраці з усіма російськими банками, а платежі за нафту і газ дають змогу Росії фінансувати закупи зброї. Так само почуваються сьогодні українці, коли дізнаються про продаж Росії зброї, незважаючи на рестрикції.

Зрада світу для українців найгірша до сприйняття. Ми поляки також боролись в ІІ Світовій війні пліч-о-пліч з великими державами, які перед закінченням війни, в Ялті знову нас зрадили, віддаючи у власність Росії. Після війни і Польща, і Україна були змушені до заплати високих контрибуцій для Радянського Союзу, а Україна була до нього втілена під примусом. Смак досвідченої зради гіркий, але теж вчить наші народи, народи Центральної і Східної Європи, що потрібно розраховувати тільки на себе. І допомагати іншим, котрі цього потребують. Як сьогодні українці.

Свобода, демократія, солідарність, це не тільки пусті слова для поляків і українців. Так само як і для інших країн, котрі визволились з-під «червоної тиранії». Місія польського прем’єра Матеуша Моравецького, прем’єра Чехії Петра Фіралі, прем’єра Словенії Янеза Янси, котрі поїхали до обстрілюваного Києва, вимагали великої відваги, на грані з божевіллям. Але теж власне в таких діях показуємо, що інші народи теж можуть на нас розраховувати.

Військові злочини, які вчиняють в Україні путінські війська вже є предметом дій Трибуналу в Гаазі. Чоловіки воюють з Росією будучи спокійними за своїх близьких, котрими ми опікуємось в Польщі. Те що сьогодні є необхідно потрібним – це сприйняття з великою повагою слова солідарність. Ми не закінчимо цієї війни без співпраці цілої Європи. Ніхто теж в моїй країні, в Польщі, немає сумнівів, що після України – якщо Україна буде здобута, в двох або трьох етапах атак, протягом двох чи трьох років – прийде час на Молдавію, Естонію, Латвію, Литву і мою країну, на Польщу. Так, як сьогодні світ реагує на російське вторгнення в Україну, так само будуть дивитися на атаку Росії на Польщу, це ми тепер знаємо.

Коли я летів нещодавно в Air France з Варшави до Парижа, цілий літак був заповнений людьми похилого віку і жінками з дітьми. Вірю, що теж і в Франції вони знайдуть своє місце. Коли кілька днів пізніше я повертався з Парижа до Варшави, літак був заповнений молодими українськими чоловіками. Мають по 20, 30 років, мають рюкзаки в кольорах хакі і українськими прапорами і не приховують, що повертаються до свого краю, аби там боротися, а може і померти. Якщо часом росіяни пробують переконувати, що Україна це держава без ідентичності, без народу, то цей вигляд молодих хлопців, які хочуть віддати своє життя за Україну показують найкраще, що росіяни також і в цій оцінці України помилились.

.Цю війну можна виграти. Завдяки Україні і завдяки Європі. Зробимо це разом.

Ерик Містевіч

Текст  з’явився у французькому журналі думок „L’Opinion”