Україна є найважливішим із конфліктів, оскільки має потенціал глобальної ескалації

Україна – найважливіший із конфліктів

Війна в Україні є значно суттєвішою з геополітичної точки зору, ніж війна у Секторі Гази, і це єдиний із нині триваючих, найважливіший із конфліктів, що має потенціал до глобальної ескалації, – каже James Shea, колишній високопосадовець у штаб-квартирі НАТО.

Україна – найважливіший із конфліктів

.Говорячи про те, чого слід очікувати в наступному році в цій війні, Shea підкреслює, що перспективи України значно важчі, ніж минулоріч, і владі країни необхідно ретельно продумати своє стратегічне становище, щоб приймати правильні рішення. Щодо тих перспектив, які викликають найбільше занепокоєння, він вказує на можливість повернення Дональда Трампа на посаду президента США, а також можливість отримання популістами великої кількості голосів на виборах до Європарламенту в червні або на національних виборах. Республіканці США, як і багато популістських партій у Європі, прохолодно ставляться до підтримки України.

“Але є і просто сувора реальність – немає стільки доступних грошей, скільки було у 2022 чи 2023 роках, немає також стільки легкодоступної зброї, а перспективи виробництва нової – дуже невизначені. У цій ситуації президент Володимир Зеленський може зробити дві речі. По-перше, він може пролобіювати новий український весняний наступ, переконати Захід, що цього разу вдасться, що українці зробили висновки з того, що пішло не так минулого року, і варто зробити другу спробу рішучого прориву, тож треба дати Україні літаки, танки та іншу техніку. Друга річ, яку я особисто вважаю більш реалістичною стратегією, – це зайняти оборонну позицію, яка означає, що Україна, як і Росія, почне грати на час”, – каже Shea.

Він пояснює, що це означає відбудову армії, яка сильно виснажена після двох років війни, про що Зеленський оголосив, коли говорив про мобілізацію півмільйона призовників, це означає будівництво військово-повітряних сил, системи протиракетної оборони, значної вітчизняної збройової промисловості – а потім очікування, поки Росія почне відчувати втому від війни в результаті зростаючих втрат, що може вилитися у наростання опозиції до Владіміра Путіна.

“Урок війни полягає в тому, що для обох сторін оборона є більш вигідною, ніж наступ. Обороняючись, Україна завдає Росії великих втрат – але й навпаки. Тому замість того, щоб розглядати 2024 рік як вирішальний у військовому плані, Зеленський повинен зараз готувати країну до набагато більшого. До переходу в оборону і ведення війни на виснаження проти Росії так само, як це намагалася робити Росія”, – вважає експерт.

Стратегія України і нестача солдатів

.James Shea додає, що однією із причин потенційного переходу України до оборони є дедалі гостріший дефіцит кадрів у її збройних силах. “Так відбувається у всіх війнах – спочатку йдуть воювати найкращі, найздібніші, патріоти, ті, хто йдуть добровольцями, але через два роки половина з них вбиті або поранені, або не можуть вже воювати, а інша половина настільки втомилася, що потребує ротації. Є сотні тисяч українських чоловіків, які емігрували – до Польщі, Німеччини, інших країн. Навіть якщо їх призвуть до армії, вони не матимуть такого бойового духу, як ті, що йшли добровольцями на початку, ані такого досвіду, ані таких навичок”, – наголошує він.

“Також через це оборонна стратегія є кращою, адже якщо Україна захоче мобілізувати 400-500 тисяч людей, то на їх підготовку піде багато часу. Європейський Союз вітає себе з тим, що підготував 30 000 українських солдатів, а тут ми говоримо про півмільйона новобранців”, – додає він.

James Shea вважає, що з геополітичної точки зору війна в Україні є найважливішим з усіх конфліктів і що вона набагато важливіша, ніж нинішній конфлікт на Близькому Сході. “Це екзистенційна битва цивілізацій. Якщо Росія переможе, то не тільки Україна втратить свою незалежність, а й потенційно інші країни, майже напевно Грузія та Молдова. Це приведе Путіна до думки, що дії Заходу занадто слабкі, і він може йти на більший ризик. І тоді ми дійсно можемо у майбутньому стати свідками конфлікту між Росією і НАТО. Китай, таким чином, теж буде заохочений йти на більший ризик. Тому, на мою думку, ставки тут вищі, ніж на Близькому Сході”, – оцінює експерт.

Близький Схід за версією Shea

.“Те, що ми бачимо на Близькому Сході, є більш традиційним типом конфлікту, де палестинці нападають на Ізраїль через фрустрацію, а Ізраїль відповідає, потім настає перемир’я і консолідація, а через п’ять або 10 років все починається знову”, – каже він. Як він зазначає, ескалації конфлікту на Близькому Сході не відбувається, тому що всі основні гравці – Туреччина, Іран, Єгипет, Йорданія, США чи Європейський Союз – або намагаються виступити посередниками і зупинити бойові дії, або діють дуже обережно, а найсерйозніша ескалація, як це не парадоксально, виходить від найслабшого угруповання – єменських повстанців-хуситів.

“На мою думку, конфлікт на Близькому Сході є більше гуманітарним питанням, ніж стратегічним. Хоча він зараз займає майже весь медіа-простір через жахливу гуманітарну кризу, він більш обмежений і не несе в собі такого ризику перекинутися на інші території. Я думаю, що історики в майбутньому будуть дивитися на те, що станеться в 2024 році в Україні, як на набагато важливішу подію для глобальної безпеки, ніж те, що ми бачимо на Близькому Сході”, – вважає Shea.

Він зазначає, що конфлікт у Газі не лише певною мірою затьмарив у ЗМІ війну в Україні – найважливіший з конфліктів, на його думку, – а й відсунув на другий план низку інших, таких як Судан, де гуманітарна криза ще більша, оскільки тільки в Дарфурі відбулися масові вбивства, внаслідок чого лише за останній місяць звідти втекли мільйон людей, або конфлікт у Чаді.

“Існує певне відчуття, що коли весь світ зосереджений на Секторі Гази, сторони, які воюють в інших конфліктах, можуть дозволити собі робити більше, тому що це не буде помічено. Тим не менш, я не бачу жодного іншого конфлікту, окрім українського, який би загрожував перерости у велику регіональну війну. Винятком, звичайно, було б вторгнення Китаю на Тайвань, але я припускаю, що президент Сі Цзіньпін, дивлячись на те, що сталося в Україні, ймовірно, зайняв більш обережну вичікувальну позицію”, – оцінює James Shea.

Найважливіший із конфліктів – як перемогти у відносинах з Росією?

.“На практиці, лише дві країни можуть змусити остаточно змінити баланс сил у нашій частині Європи. Одна з них – це Сполучені Штати, а інша – Франція. Така зміна балансу сил мала б передбачати захист прозахідної еволюції України у межах кордонів, сформованих війною, стратегічної ролі Польщі в регіоні та відмову від претензій Росії на те, щоб вважати цю частину Європи своєю сферою впливу. Однак немає жодних ознак того, що це може статися. Нам загрожує радше повернення до ситуації з 2015 року”, – застерігає професор Marek A. CICHOCKI, філософ, германіст, політолог.

“Все більше складається враження, що рішення Joe Bidena підтримати Україну не було спрямоване на відновлення балансу сил у Східній Європі, як колись намагалися зробити це американці у 1918 році. Мета була більш нагальною: по-перше, залучити і послабити військовий потенціал Росії, а по-друге, дисциплінувати європейських союзників Америки, насамперед Німеччину. З наближенням президентських виборів у 2024 році, які Joe Biden може програти, Вашингтон, вочевидь, приходить до переконання, що перед обличчям російського вторгнення в Україну він досягнув обох стратегічних цілей у короткостроковій перспективі, а тому повинен радше прагнути погасити військові дії. Звісно, не останню роль у цих розрахунках відіграє спалах конфлікту на Близькому Сході, напад ХАМАСу на Ізраїль і перспектива нової великої війни, а також увесь контекст внутрішньої політики США, пов’язаний з цим, що не може не впливати на ці розрахунки. Йдеться про те, що війна на Близькому Сході може визнаватися не тільки стратегічно важливішим питанням для Америки, але й ідеологічно більш емоційно загостреним”, – пише професор Marek A. CICHOCKI.

PAP/Bartłomiej Niedziński/WszystkocoNajważniejsze/AB

Materiał chroniony prawem autorskim. Dalsze rozpowszechnianie wyłącznie za zgodą wydawcy. 8 stycznia 2024