Росіяни сплюндрували українські чорноземи

Війна з Росією – це не лише руйнування міст, загибель солдатів і цивільних, а й плюндрування наших чорноземи, одних із найродючіших ґрунтів у світі; не виключено, що на деяких сільськогосподарських угіддях доведеться створювати зони відчуження, – б’є на сполох портал “Українська правда”.

Заражені українські чорноземи

.Загальновідомою є історія, що під час Другої світової війни німецькі окупанти нібито вивозили з України чорнозем. Це міф. Принаймні історики не знайшли йому серйозних наукових підтверджень. Та навіть ця байка підтверджує, що українські ґрунти – справжній скарб. При тому що Україна займає менш, ніж пів відсотка загальної площі суходолу планети, їй належить близько 6-8% запасів світового чорнозему. Саме завдяки йому Україна є однією з головних аграрних країн світу”, – йдеться на українському сайті.

Незворотні екологічні збитки

.За оцінками вчених, російські обстріли вже завдали незворотних екологічних збитків. Прикладом є території поблизу Ізюма в Харківській області, де на площі в один квадратний кілометр нарахували понад 2 000 воронок від снарядів. Це означає, що близько 90 000 тонн ґрунту було “вирвано з корінням” і забруднено тоннами заліза, міді, сірки та інших металів, присутність яких несумісна із сільськогосподарською діяльністю.

Ґрунти спустошені надлишком свинцю

.“Українська правда” наводить результати дослідження складу ґрунту, знайденого у воронці снаряда, випущеного по одному з сіл Миколаївської області на півдні країни. Один кілограм цього ґрунту містив приблизно 600 міліграмів свинцю, а це більш ніж у 20 разів перевищує норму. Однак слід пам’ятати, що бойові дії часто відбуваються в промислових зонах, де проблеми із забрудненням ґрунту існували ще до російського вторгнення, – додається в аналізі.

Забруднені ґрунтові води та рослини

.Деякі шкідливі субстанції можуть потрапляти до ґрунтових вод або рослин, а потім – в організми людей. Тому в багатьох випадках єдиним рішенням буде заборона сільськогосподарського виробництва на цих територіях – так само, як у випадку з ґрунтами, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, визнає “Українська правда”.

Російський імперіалізм

.Про історію російського імперіалізму на шпальтах “Все що найважливіше” пише професор Яцек ХОЛУВКА у тексті “Імперські мрії Кремля”. У ньому автор звертає увагу на те, що Росія – не перша імперія, яка не може змиритися зі зменшенням своєї території та впливів.

“Україна належить Росії лише в тому фантастичному сенсі, в якому Росії належить Східна Пруссія, тобто Калінінградська область, всі етнічні польські території, включені до Росії після поділу в 19 столітті, а також захоплені терени Малої Азії чи Бессарабії. У такому метафоричному сенсі Росії належать усі землі, які коли-небудь були частиною Російської імперії і які стають її частиною в уяві найманців-кондотьєрів. Новорічна декларація підкріплюється лише простим і безсоромним поглядом на те, що захоплення чужих земель росіянами це завжди слушно, оскільки Росія – наддержава і має такою й залишатися. Так вважає володар Кремля – і крапка. Натомість ймовірна втрата земель, якими володіє Росія, завжди є несправедливою, бо відбувається шляхом удушення російської державності. Це симптом свавілля другорядних народів, які не мають історії або відіграють підпорядковану роль у її перебігу. Росія завжди повинна перемагати, цього вимагає її одвічно практикований спосіб існування. Ніколи вона не була республікою, країною, де править парламент або воля народу. І це не має права змінитися, бо коли вже раз щось стало російським, то повинно таким залишитись навік”.

“Росія – не перша імперія, яка глибоко переживає зменшення свого впливу та володінь. У новітні часи цей досвід спіткав усіх колонізаторів по черзі: британців, французів, бельгійців і голландців. Скинення їх із ролі колоніальної метрополії зранило їхнє почуття гордості, здавалося болючим і несправедливим. Колонізатори завжди страждали, залишаючи заморські території їхнім мешканцям. Вважали, що віддають їх у руки непевних і недосвідчених людей, тобто прирікають на занепад. Жодна армія не любить виводити війська з підконтрольних територій. Коли вона залишає поле своєї діяльності, то раптом увідомлює, наскільки воно є непотрібним і зайвим. Усвідомлює, що їй не вдалося зорганізувати життя локальних громад, а армія домінувала лише тому, що без жодної рації застосовувала насильство”, – пише професор Яцек ХОЛУВКА.

PAP/WszystkoCoNajważniejsze/MJ