Європа має два-три роки, аби захиститися від Росії

Російське озброєння набирає обертів; у перспективі двох-трьох років Європа має бути в стані самостійно себе захистити, оскільки США задіяні в інших регіонах світу, – вважає професор Justin Bronk із британського аналітичного центру Royal United Services Institute (RUSI).
Європа має бути готовою захищатися від Росії
.Аналітик підкреслив, що у найближчі два-три роки, якщо ситуація в Україні зміниться на користь Кремля або ж якщо ми зайдемо у глухий кут, то Росія зможе накопичити великі запаси звичайної зброї. У той же час, США будуть все більше задіяні в Індо-Тихоокеанському регіоні і сконцентровані на стримуванні Китаю.
“Саме тому Європа повинна бути готовою до того, аби мати можливість самостійно захистити себе від Росії. Якщо Кремль зауважить, що це дійсно так, він не наважиться на жодні дії”, – підкреслив Bronk. “Водночас, якщо Росія вважатиме, що Європа є вразливою через зайнятість США в іншому регіоні, тоді виникне ризик нападу”, – попередив він.
У своєму нещодавньому аналізі для RUSI Justin Bronk оцінив, що “європейським членам НАТО слід збільшити інвестиції у виробництво боєприпасів і зосередити свої сили та військову підготовку на виконанні ключових видів місій”. Експерт зазначив, що війна в Україні та рівень підтримки Києва є свідченням того, що Європа усвідомила безпосередню загрозу з боку Росії. Саме тому деякі країни передали Україні значну частину своїх запасів зброї.
Зупинити Кремль – завдання довгострокове
.Мало хто з європейських країн усвідомлює, що стримування Росії буде довготривалим процесом. Чимало національних зобов’язань щодо збільшення оборонних витрат наразі лише на стадії обговорень. Винятком є Польща, яка намагається закупити якомога більше озброєнь і у якнайкоротші терміни, а також розвивати внутрішнє виробництво, – оцінив експерт. Якщо Європа не знайде стійкої можливості постачати Україні військову техніку, це стане значним стимулом для Росії продовжувати бойові дії, – забив на сполох Justin Bronk.
На думку аналітика, Європа здатна нарощувати потенціал у виробництві озброєнь, якщо виділить для цього достатньо коштів і зробить це завдання пріоритетним не лише для міністерств оборони, а й для цілих урядів, оскільки багато рішень виходять за межі компетенції оборонних відомств. “Немає жодних гарантій, що Україна виграє цю війну. Ми повинні їй допомогти і забезпечити необхідною амуніцією. Інакше події можуть розвиватися вкрай погано”, – підсумував Bronk. Експерт вважає, що єдиний спосіб закінчити війну – переконати Кремль, що його шанси на перемогу зменшуються, а не збільшуються.
Російський імперіалізм
.Про історію російського імперіалізму на шпальтах “Wszystko Co Najważniejsze” пише професор Jacek HOŁÓWKA у тексті “Імперські мрії Кремля”. У ньому автор вказує на те, що Росія – далеко не перша імперія, яка не може змиритися зі зменшенням своєї території та сфер впливу.
“Україна належить Росії лише у тому фантастичному сенсі, в якому Росії належить Східна Пруссія, тобто Крулевецька область, усі етнічні польські території, включені до Росії після поділу Польщі у 19 столітті, а також захоплені терени Малої Азії чи Бессарабії. У такому метафоричному сенсі Росії належать усі землі, які коли-небудь були частиною Російської імперії і які стають її частиною в уяві найманців-кондотьєрів. Новорічна декларація підкріплюється лише простим і безсоромним судженням, що захоплення чужих земель росіянами – це завжди слушно, оскільки Росія – наддержава і має такою й залишатися. Так вважає володар Кремля – і крапка. Натомість ймовірна втрата земель, якими володіє Росія, завжди є несправедливою, бо відбувається шляхом придушування російської державності. Це симптом свавілля другорядних народів, які не мають історії або відіграють у її перебігу підпорядковану роль. Росія завжди повинна перемагати, цього вимагає її одвічно практикований спосіб життя. Вона ніколи не була республікою, країною, де править парламент чи воля народу. І це не має права змінитися, бо коли вже раз щось стало російським, то повинно таким залишитись навік”.
.“Росія – не перша імперія, яка глибоко переживає обмеження свого впливу та володінь. У новітні часи цей досвід спіткав усіх колонізаторів по черзі: британців, французів, бельгійців і голландців. Скинення їх із ролі колоніальної метрополії зранило їхнє почуття гордості, здалося болючим і несправедливим. Колонізатори завжди страждали, залишаючи заморські території їхнім мешканцям. Вважали, що віддають їх у руки непевних і недосвідчених людей, тобто прирікають на занепад. Жодна армія не любить виводити війська із підконтрольних територій. Коли вона залишає поле своєї діяльності, то раптом усвідомлює, наскільки воно є непотрібним і зайвим. Усвідомлює, що їй не вдалося зорганізувати життя локальних громад, тобто вона домінувала лише тому, що без жодної рації застосовувала насильство”, – пише професор Jacek HOŁÓWKA.
PAP/WszystkocoNajważniejsze/MJ